Horvat, Irina Liuba: Icoane din colecţia Muzeului Judeţean Satu Mare (Satu Mare, 2014)
Vsztup
Священики явилися майже з усіх населених пунктів: Карей, Чумешть, Саніслиу, Ресігя, Андрід, Діндешть, Іріна, Портіца, Везендіу, Тірям, Генні, Істриу, Мофтіну-Мік, Синміклиуш, Доминешть, Киплень, Куртуішень, Мерк (Угорщина), Фабіангаза (Угорщина), Богіш, Теребешть, Медерас, Титирешть, Джіунджі, Чегя, Супуру-де-Жос, Хурез, Соконд, Соконзел, Петя, Пелешу-Маре, Ботіз, Лівада, Йожиб, Медієшу-Ауріт, Бибишешть, Потиу, Сомешень, Апа, Сеіні, Рушень, Амац, Гіріша, Солдуба, Апатеу, Кулчу-Маре, Киришеу, Ліпеу, Валя-Вінулуй, Моара Борші , Рошіорь, Помі, Бікиу, Фиркаша, Сирбь, Ардусат, Сикилишень, Чікирлиу, Ілба, Рушень, Амац, Кілія, Хомороду-де-Міжпок, Хомороду-де-Жос, Медіша78. Відсутні були, без вказання причин, представники сіл Ветіш, Некопой, Супуру-де- Сус, Янк (Угорщина), Миріуш, Биргиу, Мерішор, Бушаг, Биїца. Втікачами були священики з с. Доба та Ситмирел. Хворим був той з Сий. Вакантними були парафії у населених пунктах Андрід, Пішкарь, Ракова, Шандра, Куца, Стина, Ходіша, Нороєнь, Бузешть, Тимия, Ачуа, Тиуці-Мигереуш, Хомороду-де-Сус79. Дяки, які були серед найбільш палких просвітителів всеправославного руху, явилися на ці два збори в значно меншому числі, ніж священики або представники сіл: Карей, Чумешть, Саніслиу, Ресігя, Андрід, Діндешть, Іріна, Портіца, Везендіу, Тірям, Генчі, Істриу, Мофтіну-Мік, Киплень, Куртуішень, Мерк (Угорщина), Фабіангаза (Угорщина), Богіш, Доба, Ситмирел, Пішкарь, Медерас, Титирешть, Джіунджі, Петя, Пелешу-Маре, Нороєнь, Ботіз, Лівада, Йожиб, Медієшу-Ауріт, Бибишешть, Потиу, Сомешень, Сеіні, Рушень, Соконд, Ходіша, Гіріша, Солдуба, Кілія, Хомороду-де-Сус, Хомороду-де-Міжпок, Хомороду-де-Жос, Медіша, Сий, Борлешть, Апатеу, Киришеу, Валя-Вінулуй, Миріуш, Рошіорь, Помі, Фиркаша, Сирбь, Тимая, Ардусат, Сикилишень, Ачуа, Тиуці-Мигереуш, Чікирлиу80. Відсутні дяки з невідомих причин: Ветіш, Некопой, Чегя, Супуру-де-Сус, Супуру-де- Жос, Хурез, Ракова, Шандра, Куца, Соконзел, Стина, Кулчу-Маре, Ліпну, Моара Борші, Биргиу, Мерішор, Бушаг, Биїца, Ілба, Янк (Угорщина), Апа (ймовірно, що багато з них були заарештованими! ). Втікачами були дяки з Синміклиуш, Доминешть та Теребешть. Один з них був мертвий (Амац), а ті з Бікиу та Бузешть були хворі81. На зборах в Сату-Маре присутні священнослужителі були записані окремо: Петя, Пелешу-Маре, Ботіз, Лівада, Йожиб, Медієшу-Ауріт, Бибишешть, Потиу, Сомешень, Сеіні, Апатеу, Киришеу, Ліпиу, Валя-Вінулуй, Миріуш, Рошіорь, Помі, Фиркаша, Сирбь, Сикилишень, Тиуці-Мигереуш, Рушень, Амац, Соконд, Гіріша, Солдуба, Кілія, Хомороду-де- Сус, Хомороду-де-Міжлок, Хомороду-де-Жос, Медіша, Сий. Відсутні були ті з Пелеш, Нороєнь, Апа, Кулчу-Маре, Моара Борші, Бікиу, Бузешть, Тамая, Ачуа, Биргиу, Мерішор, Бушаг, Биїца, Ілба, а той з Ардусат захворів82. Ми прийшли до висновку, що в результаті проведення цих двох зборів в Карей та Сату-Маре з безумовною підтримкою органів комітатів, єпископ Михайло Ольшавський досяг своєї мети, для якої він приїхав до комітату Сату-Маре, а саме заспокоєння населення та його повернення до греко-католицизму. Слід підкреслити, що мали місце тільки ці два збори (конгрегації), так як підкреслив сам єпископ у листі адресованому Йоану Браній 4 вересня 1761 року в Бая-Маре: „Exortos in Religione per impostores Transylvanicos in i<ncly>to co<mi>t<a> tu Szatthmariensi causatos tumultus duplici (subl.n.) congrega<ti>one in eoadem co<mi> t<a>tu celebrate”. Потім єпископ залишився у Марія-Повчанському монастирі, про що свідчить його листування, яке він отримував та відправляв звідти: 27 травня, 28 травня, 31 травня, 1 червня, 5 червня, 10 червня, 11 червня, 25 червня, 14 липня, 22 липня, 31 липня, 1 серпня 1761 року і т.д.83. Він чекав імператорського указу, через якого імператриця Марія Терезія мала дати йому дозвіл провести канонічну візитацію своєї єпархії, і, таким чином, перейти на законне 78 Там же, л. 4v-5v, 9 v-10. 79 Там же. 80 -ГТам же. 81 Там же. 82 Там же. 83 Там же, л. 25-56 v. 19
