Kinces, Diana: Tăşnad. Chid cultural. Istoric (Satu Mare, 2015)
Miszka Biblioteka Tisnad - Gljadacka Zala Unirja - Oszvita
опікунством Петрікаш Йоана", дзвін, який, на жаль, був знищений під час війни. З XVIII - XIX століть зберігається список священиків, які служили в Сириуад. Деякі з них також служили як протоієреї в окрузі Тишнад: Димитрій Такач, Штефан Балінт, Йаон Нобілі (став каноником в Єпископстві Алба-Юлія), Василь Немеш, Йоан Унгур, Йоан Поп Судурани (став каноником в Єпископстві Герли), Міхай Мусте, Йоае Галліяну, Йоан Колчерю, Базіліу Крісте, Теодор Вайда. Бюст єпископа, побудований на подвір'ї церкви, був відкритий 7 листопада 2010 року з нагоди святкування 225- річчя від дня переходу у вічність Григорія Майора. Реформаторська церква Реформаторська церква існувала в селі ще до релігійної реформи. її побудували в шістнадцятому столітті разом з дерев'яною дзвіницею, яка була знесена в кінці дев'ятнадцятого століття. Вся церква була перебудована з каменю. Вежа церквимає висоту 18м, орган був побудований в 1908 році Іштваном Керекдярто з Дебрецена. Дерев'яний амвон висотою 4,30 м, це найвищий амвон в районі. Два дзвони на вежі були відлиті в 1904 році, і відповідно у 1924 році в Араді, в майстерні майстра ХонігФрідеш. Валя Морі Це село, про якого в історичних документах говориться, що появилося у вісімнадцятому столітті (в 1759 році згадується, що воно було нещодавно створеною колонією), розвинулося навколо млина одного із дворян, великих власників вТишнаді, Вай Ласло. За місцевою традицією, вчителька Марінкаш Христина, написала в 1929 році, що початок цього села був присвоєний румуну Хара, який прийшов на це місце до 1830 року. Цей Хара був кріпаком угорського барона Банфі, який мав тут водяний млин. В наслідок повені млин був повністю зруйнований, а Хару, за його хорошу поведінку, барон наділив землею та місцем для будинку, а також кількома акрами землі. За переписом 1760 - 1762 років в селі проживало 19 православних сімей (близько 200 душ), але вони не мали священика та церкви. Село пізнало посиленого розвитку і в 1846 році в ньому проживали 253 греко-католицькі душі. За даними перепису населення від 1850 року в с. проживав 181 житель, з яких 173 були румунськими греко-католиками, 6 євреями а 2 угорцями . У 1867 році в селі було 213 душ, але вони вже мали дяка доцента в школі, які працювала з 1856 року і яка займалася 15 дітьми. Стан поліпшується в 1914 році, коли там зазначається існування 218 віруючих греко-католицької церкви та 44 дітей шкільного віку. За Схематизмом 1930 року în селі проживали 274 віруючі греко-католицької церкви. За переписом населення 2011 року чисельність населення досягло 180 осіб, з яких 149 православних, 15 римських католиків та 6 греко-католиків.
