Virag, Paula (szerk.): Satu Mare. Studii şi comunicări. Seria istorie-etnografie-artă 27/2. (2011)
A. Istorie-cultură-artă
Національна ідентичність греко-католиків Мукачівської єпархії в переписах 1880-1941 рокі соціально-культурними артефактами західно-християнської цивілізації. Одночасно найбільший успіх юдеїв (17,2%) на Марамороші ймовірно пояснюється найнижчим рівнем соціально-культурної імплементації місцевої спільноти греко-католиків. Відштовхуючись від загальних характеристик віросповідної ідентифікації мешканців Угорської Русі, найбільш терпимим і одночасно толерантним регіоном був комітат Угоч, де чисельність греко-католиків, римських-католиків, реформатів та юдеїв майже відповідала загальній етнорелігійній ідентифікації мешканців цілої області. Іншими словами, етнічна та віросповідна ідентичність мешканців найменшого комітату в Угорщині - Угочі, є мініатюрним віддзеркаленням еклезіального та національного образу цілої Угорської Русі. Окремо варта підсумувати й питання про етнічну та релігійну ідентифікацію жителів столичних комітатських міст. Загалом в слабо урбанізованих столичних містах чотирьох комітатів проживало 63 375 осіб, що складало лише 7,46% всього населення Угорської Русі. Як це не виглядатиме парадоксально, але найбільш русинським і одночасно грекокатолицьким містом був маленький Нодьсивлиш (сучасне Виноградово), в якому русинами вважали себе 16,2%, а католиками грецького обряду - 42,4%. У всіх інших столичних комітатських містах греко-католики мали здебільшого угорську, словацьку та румунську ідентичність. Так, із 16 919 мешканців Ужгорода греко-католиками були 26,4%, тоді як русинами вважали себе лише 3,8% (решта греко-католиків були угорцями, словаками або різними білінгвами чи навіть полілінгвами). В Мукачеві, із 17 275 жителів, греко-католики складали 23,6%, з яких тільки 8,1% становили русини (решту складали угорці або білінгви), а з 21 370 жителя Мараморош-Сігету греко-католиками були 27,4%, проте русинами вважали себе лише 2,5% (решта були румунами, угорцями або білінгвами). Загалом у столичних комітатських містах Угорської Русі станом на 1910 р. Греко-католиками почували себе майже третина міщан (29,95%), з яких, правда, мали етнічну ідентичність русинів всього 7,65%. Жителі Підкарпатської Русі у світлі чехословацької Статистики 1921 та 1930 рр. Розпад Австро-Угорщини призвів не лише до утворення на її руїнах нових держав, але й до територіальних змін чотирьох комітатів Угорської Русі. Ці об’єктивні зміни, разом з, хоч і розмитим, суб’єктивним національним самоусвідомленням, привели до формування в колективній уяві її мешканців «генетично обмеженого і суверенного» образу співпричетності35 - гомогенної партикулярної спільноти, що невдовзі отримала міжнародну та внутрідержавну легітимацію в назві «Підкарпатська Русь». В період діяльності Русинського народного секретаріату - губернії Руська Крайна (21 березня - 29 квітня 1919 р.) - територія Підкарпаття становила 20 130 км. Кв. З населенням 980 тис. Чол.36 Як відомо, у вересні 1919 р., за умовами Сен-Жерменського договору, в складі Чехословацької республіки опинилася Підкарпатська Русь площею 12 694 км. Кв., на якій проживало 606 568 (за іншими даними - 605 568) чол. Густота населення в Рутенії на той час становила 48 чол. На км. Кв.37. *Поява «православного руху» в Угорській Русі на початку XX ст. поки що відчутно на впливала на кореляцію еклезіяльної ідентичності русинів, хоч стрімке його поширення в околицях Бардієва (з центром у с. Бехерово), Хуста (з центром у с. Іза) і Мукачева (з центром у с. Великі Лучки), від 1902 до 1912 р. охопило бл. 15 населених пунктів загальною чисельністю вірників, не за офіційною статистикою, бл. 30 тис. Дет. про це див.: Marek Pavel, Bureha Volodimir. Oravoslavní v Ceskoslovensku v letech 1918 - 1953: príspevek k dejinám Pravoslavné církve V ceskych zemích, na Slovensku a na Podkarpatské Rusi/ Pavel Marek, Volodimyr Bureha. - 2. prepracované a dopolnené vyd. - Brno: CDK (Centrum pro szudium demokráciáé a kultury), 2008. - S. 38 - 40. 35Андерсон Бенедикт. Уявлені спільноти. Міркування щодо походження й поширення націоналізму/ Друге, перероблене видання/ Пер. з англ. Віктора Морозова. - Київ: Критика, 2001. - С. 22 та ін. 36Botlik József. Közigazgatás és nemzetiségi politika Kárpátalján. - I. Magyarok, ruszinok, csehek és ukránok. 1918 - 1945. - Nyíregyháza, 2005. - Old. ПО. Як на нас більш правдоподібними видаються підрахунки Іржі Краля, на думку якого, чотири комітати Угорської Русі напередодні входження до складу Чехословаччини охоплювали територію площею 17 945 км. кв., з якої лише 70,7%, тобто 12 694 км. кв. опинилося в межах Підкарпатської Русі: Rrál Jirzi. Op. cit. - S. 10. 37Botlik József. Közigazgatás és nemzetiségi politika Kárpátalján. - I. Magyarok, mszinok, csehek és ukránok. 1918 - 1945. - Nyíregyháza, 2005. - Old. 27; Botlik J. Egestas Subcarpathica. Adalékok az Északkeleti-Felvidék és Kárpátalja XIX - XX. századi gazdaság- és társadalomtörténetéhez. - Budapest, 2000. - Old. 150. * Дет. про ці мадярські та мадяризовані села див.: Botlik József, Dupka György. Magyarlakta települések ezredéve Kárpátalján. - Ungvár-Budapest: Intermix kiadó, 1993. - Old. 359. 57
