Virag, Paula (szerk.): Satu Mare. Studii şi comunicări. Seria istorie-etnografie-artă 27/2. (2011)
A. Istorie-cultură-artă
Volodimir Fenich За переписом 1910 p. В комітаті налічувалося 156 населених пунктів, з яких 21 великі містечка, 135 малі поселення, але більшість - 238 залишалися майже безлюдними поселеннями. Проживало в комітаті 336 335 мешканців, з яких 159 086 вважали себе русинами (47,3%), 82 402 румунами (24,5%), 58 186 німцями (17,3%) і 35 315 мадярами (10,5%). За віросповіданням жителі комітату поділялися на: греко-католиків (73,8%), ким були переважно русини і румуни, юдеїв (17,2%), римських-католиків (6,3%) і реформатів (2,2%)**. В столичному комітатському місті Мараморош-Сігет налічувалося всього 21 370 мешканців, з яких 17 542 (80,72%) вважалися мадярами, 2 001 (9,4%) румунами, 1 257 (5,9%) німцями і лише 2,5% русинами. За віросповіданням жителі міста ідентифікували себе 37,4% як юдеї, 27,4% греко-католики, 22,9% римські-католики і 10,6% реформати23. Інші міста комітату Мараморош у 1910 р., порівняно з містами інших комітатів етноконфесійної компактної зони заселення греко-католиків-русинів, теж були досить людними. Так, Вішеу де Сус разом із присілками (сьогодні на території Румунії) налічувалося 11 144 мешканців, серед яких мадярів налічувалося лише 1 100 чол. (9,9%). В Хусті - майбутньому «українському п’ємонті» на Підкарпатській Русі, 1910 р. Проживало 10 292 жителів, з яких трохи більше половини (5 230 або 51%) становили русини, 3 505 (34,0%) мадяри і 1 535 (16%) німці. В Ясі ні - майбутній столиці самопроголошеної української Гуцульської республіки, 1910 р. Нараховувалося 9 795 мешканців, з яких лише 1 461 (14,9%) ідентифікували себе мадярами. Ще менше угорців проживало в інших містечках Мараморощини. Так, у Боржаві з 9 343 жителів лише 378 (4,1%) записали себе мадярами. Проте, значно більше угорців налічувалося в сусідньому з Ясіням Рахові: з 6 577 жителів міста, мадярами записалися 1 177 (17,9%). Великий Бичків налічував 5 955 жителів, з яких З 078 русинів (51,69%), 1 646 мадярів (27,6%) і 1 177 (19,76%) німців. Проте В таких містах, як Тячево, Вишково і Довге Поле більшість мешканців складали мадяри. Так, у Тячеві з 5 910 жителів, 4 482 були мадярами (75,8%) і лише 855 (14,47%) осіб записалися русинами і 434 (7,34%) німцями. Винятком було містечко Теребля, в якому із З 936 мешканців, 3 226 (81,96%) ідентифікували себе русинами, 500 (12,7%) німці і лише 207 (5,26%%) мадяри. Проте у Вишкові з 4 839 жителів, 3 871 (80,0%) вважали себе мадярами, а в Довгому Полі із 2 588 жителів, мадярами записали себе ще більше - 2 230 (86,2%)24. Отже, по всій Мараморощині, де під впливом українських визвольних змагань, насамперед з Галичини, найшвидше поширилася українська національна ідея з розпадом Австро-Угорщини, русини переважали лише в Ясінях, Хусті, Тересві, Рахові, Великому Бичкові, Буштині, Боржаві, Міжгір’ї, Тереблі. Натомість в п’яти „королівських містах” (за винятком Хуста) - Мараморош-Сігеті, Тячеві, Вишкові і Довгому Полі, більшість населення становили все таки мадяри. Релігійне становище комітату було схожим на інші регіони. 14 римсько-католицьких плебаній, з яких шість були мадярськими, належали Сатмарській юрисдикції латинських єпископів. 88 греко-католицьких парафій, з яких лише дві були угорськомовними, належали юрисдикції Мукачівського єпископа, тоді як 49 румунських парафій організаційно підпорядковувалися Самош-Уйварській румунській греко-католицькій єпархії. Налічувалося в комітаті також 11 юдейських та 6 реформатських (особливо в Тячеві, Вишкові і Довгому Полі) громад25. Főmunkatárs: dr. Dányi Dezső; Témavezető: dr. Kiinger András. - Budapest: Központi statisztikai hivatal, 2000. - Old. 25. 23Magyarország Közigazgatási Atlasza 1914. A Magyar Szent Korona országai. - Baja-Pécs, 2000. - Old. 72, 133; Botlik J. Egestas Subcarpathica. Adalékok az Északkeleti-Felvidék és Kárpátalja XIX - XX. századi gazdaság- és társadalomtörténetéhez. - Budapest, 2000. - Old. 152; Botlik lózsef. Közigazgatás és nemzetiségi politika Kárpátalján. - I. Magyarok, ruszinok, csehek és ukránok. 1918 - 1945. - Nyíregyháza, 2005. - Old. 57, 153. 'Magyarország Közigazgatási Atlasza 1914. A Magyar Szent Korona országai. - Baja-Pécs, 2000. - Old. 64, 98, 110, 117, 127, 137, 149, 168; Botlik József. Közigazgatás és nemzetiségi politika Kárpátalján. -1. Magyarok, ruszinok, csehek és ukránok. 1918-1945. - Nyíregyháza, 2005. - Old. 58. 25Botlik József. Közigazgatás és nemzetiségi politika Kárpátalján. - I. Magyarok, mszinok, csehek és ukránok. 1918 - 1945. - Nyíregyháza, 2005. - Old. 58. *Дет. див.: Sturák Peter, THLIC. Dejiny gréckokatolíckej cirkvi v Ceskoslovensku v rokoch 1945 - 1989. - Presov: Nábozenské vydavatel’stvo Petra, 1999. - S. 24 - 33. 54
