Virag, Paula (szerk.): Satu Mare. Studii şi comunicări. Seria istorie-etnografie-artă 27/2. (2011)
A. Istorie-cultură-artă
Volodimir Fenich майже всі юдеї за національною ознакою записалися мадярами (менше німцями), що загалом є очевидним. Проте так само мадярами вважала себе й більшість греко-католиків міста, втративши, таким чином, колишній привілей називати себе «метрополією русинів». Іншим великим містом було місто Берегово, яке мало площу у два рази більшу за Ужгород - 44 км. Кв., правда з трохи меншою чисельністю населення 12 933 чол., з яких 96,1% становили мадяри, 1,7% (!) Русинів і 1,1% німців. За конфесійною ідентичністю мешканці цього майже суцільно угорськомовного міста визначилися таким чином: 33,6% ідентифікувалися реформатами, 30,2 юдеями, 21,1% римськими-католиками і лише 14,1% греко-католиками13. Не важко здогадатися, що і абсолютна більшість греко-католиків була угорської національної ідентичності. Крім цих двох великих міст, комітат мав сім містечок і 236 малих сільських поселень, з яких 207 були слабо заселеними. Серед семи містечок найчисельнішими були: Білки - 4 686, Великі Лучки - 4 514, Ільниця - 4 313, Свалява - 3 802, Торпа - 3 590, Косино - 2 468, Росвигово - 2 076. Трохи менше двох тисяч населення проживало в Нижніх Воротах (1 936) та Іршаві (1 919)14. Комітат У гоч* За підрахунками Пал Балога в кінці XIX ст. З 71 населеного пункту комітату Угоч, 33 були русиномовними, 31 мадярськими і 7 румунськими. Разом із сучасним Виноградовом (Nagyszőlős) в комітаті налічувалося вісім містечок, з яких у п’яти більшість населення становили угорці (Нодьсивлиш, Вілок, Шаланки, Чорнотисово і Турулунг (нині на території Румунії) і лише два, де більшість складали русини і одно - румуни15. В плані церковної юрисдикції наприкінці XIX ст. 51 парафія комітату Угоч підпорядковувалася Мукачівському греко-католицькому єпископові. За етнічною ідентифікацією вірники 31-ї парафії були русинами, 13 мадярами і 7 румунами. Реформати, ким були виключно мадяри, належали юрисдикції Мараморош-Угочській адміністрації. В комітаті налічувалися лише дві римсько-католицькі плебанії в Дякові (сьогодні Nevetlenfalu) і Турулунгу. Юдеї комітату Угоч мешкали в трьох реформатських угорських і 28 грекокатолицьких, в основному русинських, селах16.3а переписом 1880 р. В найменшому комітаті Угорщини - Угочі проживало всього 49 039 чол., з яких 31 766 вважали себе грекокатоликами, 7 809 реформатами, 6 131 юдеями, 3 265 римськими-католиками17. Як і в містах Ужгород, Мукачево і Берегово більшість греко-католиків в комітаті Угоч становили угорці, які колись повинні були мати передусім русинську етнічну ідентичність. Згідно перепису 1910 р. Площа найменшого комітату в Угорщині становила 1 213 км. Кв., а густота населення - 75,6 чол. На км. Кв. Всього населених пунктів в Угочі налічувалося 72. На території комітату проживало 91 775 жителів, з яких 46,5% мадярів, 37,5% русинів, 10,6% румунів і 5,0% німців. За віросповіданням 62,7% мешканців комітату були греко-католиками, 15,3% реформатами, 12,9% юдеями і 8,9% римськими-католиками *. У столичному комітатському місті Нодьсивлиш проживало 7 811 жителів, з яких 5 943 (78,08%) ідентифікували себе мадярами, 1 266 (16,20%) русинами і 540 (6,9%) німцями, тоді як за релігійною приналежністю 42,4% комітату були греко-католиками, 28,6% юдеями, 13 Magyarország Közigazgatási Atlasza 1914. A Magyar Szent Korona országai, Baja-Pécs, 2000. - Old. 68; Botlik József, Közigazgatás és nemzetiségi politika Kárpátalján. - I. Magyarok, ruszinok, csehek és ukránok. 1918 - 1945, Nyíregyháza, 2005. - Old. 46. 14 Magyarország Közigazgatási Atlasza 1914. A Magyar Szent Korona országai, Baja-Pécs, 2000. - Old. 97, 117, 135, 139, 144, 160; Botlik József, Közigazgatás és nemzetiségi politika Kárpátalján. I. Magyarok, ruszinok, csehek és ukránok. 1918-1945, Nyíregyháza, 2005. - Old. 46. *Про середньовічну та ранньомодерну історію заселення й розвитку комітату Угоч дет. див.: Гаджега Василій. Додатки к історіь Русинов и руських церквей в жупъ Угоча. Часть І. и II/ Одбитка из «Наукового зборника Тов. «Просвъта» в Ужгородъ. Рочник IV. 3. Р. 1925. и Рочник V. 3. Р. 1927. - Ужгород: Друкарня оо. Василіян, 1927. - Часть друга. - С. 61 -122. 15 Balogh Pál, A népfajok Magyarországon, Budapest, 1902. - Old. 605 - 610. l6Ibed. - Old. 610-611. 17 Kárpátalja településeinek vallási adatai (1880 - 1941)/ Szerkesztette: Dr. Kepecs József; Összeállította: Czibulko Zoltán; Főmunkatárs: Dr. Dányi Dezső; Témavezető: dr. Kiinger András, Budapest: Központi statisztikai hivatal, 2000, Old. 24. 52
