Ciubotă, Viorel (szerk.): Patrimoniu multietnic (Satu Mare, 2009)

підтримували постійні зв язки, але и позитивно впливали один на одного. Результатом цього на початку XX століття з’явився новий своєрідний світ, в якому, поряд з національними традиціями, створився новий культурний уклад, в якому найважливішим була регіональна приналежність. Але події XX століття стали на перепоні розповсюдженню цього процесу, національна культура відійшла на задній план.

Виходячи зі свого походження, угорці Угочі складалися із багатьох прошарків: римокатолицьких і реформатських угорців ( до них на протязі ХІУ-ХУ століть перейшли саси і фламандці (наприклад поселення Сасфалу, (Сасово), Ботар, Кірайгаза (Королево) (та ін.), або на протязі ХІХ-ХХ століть із асимільованих уримо-католики швабів (наприклад Турулунг) та греко-католиків русинів, словаків (наприклад Порумбешть, Неветленфалу, Чідряг, Фертешалмаш та ін.).

Після Другої Світової війни сталися ті події, які і до наших днів визначають спогади на лише угорського і німецького походження жителів Угочі. Для жителів південної, румунської, русинської та швабської частини тогочасної

Biserica reformată din Turulung Реформатська церква у селі Турулунг Túrterebesi református templom The calvinist church of Turulung

жупи ці події відомі під назвою “маленькі роботи”, на які з Румунії чоловіків та жінок німецької національності, а з Закарпаття

57