Ciubotă, Viorel (szerk.): Patrimoniu multietnic (Satu Mare, 2009)

чоловіче населення німецької та угорської національності були вивезені на примусові роботи у віддалені райони Радянського Союзу. Звідси багато не повернулися додому, загинули від нелюдських умов або непосильної праці. Від нестач та недоїдань багато стали каліками, деякі померли вже після повернення додому. Але не лише депортовані постраждали, зазнали страждань і члени їх сімей. З цієї причини депортація завжди стоїть у центрі спогадів.

З післявоєнними тяжкими спогадами пов’язана ще одна людська травма. Після закінчення війни були закриті всі кордини, що унеможливило підтримання господарських, сімейних та культурних зв’язків. Це становище стосувалося на лише угорського населення, воно зачіпало більшість жителів жупи. Адже поза проведеними кордонами залишилася велика частина співвітчизників. Найсильніше постраждало від цього угорськомовне населення.

Угорське населення, за винятком малої частини, оселилося на рівнинних територіях. Господарське життя більшості населення складало сільське господарство, розведення

58

тварин та ручна праця. У поселеннях, які були більше міського типу, такі як центр жупи Нодьселлеш, Турулунг, Шаланки, Халмеу та Тисауйлок, поряд із господарством важливе значення мала і промисловість.

Починаючи із середньовіччя винятковими

рахувалися території, засаджені виноградом,

які переважали в угорських поселеннях Угочанської жупи. На території кожного

Biserica Ortodoxă din Turţ Православна церква у селі Турц Turci ortodox templom The Orthodox church of Turţ