Virag, Paula (szerk.): Satu Mare. Studii şi comunicări. Seria istorie-etnografie-artă 27/2. (2011)
A. Istorie-cultură-artă
Традиції та новаторство літературно-художніх антропоніміє творів Марії Матіос У книжці «Солодка Даруся» авторка не обмежується лише іменами чи прізвищами, але й додає прізвиська з коротенькою характеристикою. Напр.: «Василя-теслю поза очі прозивали Ксьондзом за його недільну одежу, в якій він неодмінно ходив до церкви: довге пальто схоже на мантію і чорний капелюх»; «Дмитро Одайний - комірник, якого в селі називали Член Колобок за його опецькувату і круглу фігуру і за непомірно часте вживання слова «член»; «Федьо осідлав був свого барана і повіз на нім сина до школи, і ніхто не сказав, що Федьо дурний, хоч до сина відтоді так і прилипло прізвисько «баран»; «Матронку в селі називають Михайловим чудом. Точніше, Михайло сам її так прозвав». Цікавим, на наш погляд, є ЛХА Іван Цвичок - «чудний та дурнуватий, як вважали в селі, чоловік-зайда». М.Матіос сама розшифровує цю назву: Іванового прізвища «ніхто в селі не знав, та й не допитував ніколи, лише відколи світ та сонце люди і діти в Черемошнім призвішкувалися йому Цвичком, бо дуже любив Іван збирати по довколишніх селах залізяччя, а найбільше - цвяхи, по-тутешньому «цвики», з яких згодом робив дримби...» Ось звідки таке прізвисько. У повісті «Мама Маріца - дружина Христофора Колумба» персонаж Христофор Рибачук отримує прізвисько Колумб «за екзотичне для цих країв ім’я». Головній героїні з повісті «Москалиця» «сільські язики таки задовго до церковної книги припечатали...її довічне ім’я - москалиця. Ніби так само прямо, але вже в голос, нагадуючи про минулорічний постій у Катрінчиній хаті трьох чорноволосих вояківрусаків...» «Вона давно навіть і не чує, як її називають. Байстриця. Москалиця. Северинка. Мольфарка». Низка ЛХА роману «Майже ніколи не навпаки» також мають крім справжніх імен ще й прізвиська. ЛХА Михайло Стринада - «м’ясар», «різник», «майстер він направду знаменитий», «говірливий, як баба». Він має прізвисько «поташ». Всім, хто в селі занедужав, він радив згасити поташу і випити. «Для Стринади припасали соду, яку в цих краях називали поташем. Інакше свіжина буде не така смачна, якщо не догодити м’ясареві». Персонаж Німий прозваний так через ваду: втратив мову. Пор.: «Той, кого в Тисовій Рівні називали Німим, був Олекса Говдя по метриці. Німим вернувся з цісарської війни. Контузія відібрала йому мову, але дала якийсь нелюдський дух». ЛХА Крива качка - прізвисько Василини (сусідки), дали його односельці теж через ваду. Пор.: «Василина з несподіванки й злості ледь стрималася, щоб не назвати тезку Качкою. Проте назвала її так, як замолоду називають в селі кожну Васюту. Цютка. Тобто зменшеним від Васютка». Виявляється, жінка «від народження кривонога Василина, якій не криючись призвішкувались Кривою Качкою». Не менш цікаві ЛХА зустрічаються в книжці «Нація». Героїня Юр’яна - бідна сільська жінка, яка все життя працює на землі. Письменниця не випадково дала їй таке ім’я. Воно походить від чоловічого імені Юрій, що у перекладі з грецької означає хлібороб, «або певніше той, хто обробляє землю, орач» [7, 118]. Героїня має також прізвисько Соломон. Таке прізвисько дали їй люди у селі через непересічний розум. Трохи незвичним є те, що Соломон - це, як відомо, чоловіче ім’я, яке використовується на позначення жінки. Однак таке явище спостерігається в українському позиванні, адже саму М.Матіос називають «Стефаником у спідниці». Антропонім Соломон є інформаційним, бо містить натяк на мудрість, розум уславленого старозаповітного тезки. Також на позначення героїні використовується ойконім Уласіха. Пор.: «Та й ця Уласіха, що її Соломоном в селі називають». Твірною основою такого антропоніма виступає ім’я чоловіка Уласія. Ще у селі героїню називають Джурячкою. Завдяки такій номінації приходимо до висновку, що прізвище героїні Джуряк. Ймовірно, що лексичною основою цього оніма є апелятив джура (Джуряк - Джура - джура). А джура - зброєносець у козацької старшини в Україні в 16 - 18 ст. [6, 292]. За контекстом можемо встановити ім’я по батькові жінки: «Відколи умер її неньо Ілля, вона сама собі рада і влада». Отже, повне ім’я героїні - Джуряк Юр’яна Іллівна. Авторка використовує ряд апелятивів на позначення героїні твору: мати, мама, вона, жінка. Усі вони свідчать про прихильне ставлення, повагу, любов авторки до героїні. Таке багате називання для М.Матіос, зазвичай, рідкість. Авторка, як правило, обмежується іменами, 93
