Virag, Paula (szerk.): Satu Mare. Studii şi comunicări. Seria istorie-etnografie-artă 27/2. (2011)
A. Istorie-cultură-artă
Anastasiya Vehesh Творчість Марії Матіос привертає увагу численних читачів. Її книжки «Нація. Одкровення», «Солодка Даруся», «Щоденник страченої», «Містер і місіс Ю-ко в країні укрів», «Майже ніколи не навпаки», «Москалиця», «Мама Маріца - дружина Христофора Колумба» - це, насамперед, мовний виклик дистильованій макулатурі, що заполонила книжковий ринок. Це - українська історія минулого століття на теренах Буковини та Галичини, викладена з почуттям гумору. І, як завжди, майже хірургічне проникнення у психологію та дії персонажів. Герої Марії Матіос понад усе хочуть зберегти гідність. А гідність не має національності, як, - за словами авторки, - не має її кров. М.Матіос корінна гуцулка з Буковини. Тому й зрозуміло, що ЛХА її творів адекватно відтворюють, моделюють буковинський антропонімійний узус. Персонажі Марії Матіос іменуються типовими для даного регіону антропонімами, які виконують номінативну функцію: Павло Процик, Семен Данилишин, Дмитро Калиняк, Іларій Гуцуляк, Юрко Гриб, Юрко Ігнатків, Грицько Граб, Ілля Руснак, Тимофій Сандуляк («Нація»); Матіос Онуфрій, Ілля Джуряк, Петро Ціпцяр, Микола Григорків, Танасій Максим’юк («Солодка Даруся»); Кирило Чев’юк, Олекса Говдя, Михайло Стринада, Гаврило Дячук, Василь Крильчук, Катерина Василащук («Майже ніколи не навпаки»), Семен Дудка, Іван Чигирин, Дмитро Берник, Василь Полотнюк, Марія Онуфрійчук («Москалиця»), Рибачук Марія, Катря Овадюк («Мама Маріца - дружина Христофора Колумба»). Авторка створює ЛХА, почерпнуті з розмовної мови, з народного побуту. Це , так звані, андроніми, які доволі активно використовуються «як зручні ідентифікатори одружених жінок» [24, 158]. Такі ЛХА виконують характеристичну функцію. Здебільшого це андронімні моделі з суфіксами на -их- а, -іх-а, -їх-a: Данилиха, Семениха, Климиха, Юрчиха, Ілачиха («Нація»); Йваниха, Йорчиха, Павлиха («Солодка Даруся»), Виділяється цілий ряд ЛХА, утворених від прізвища, прізвиська чи професії батька - патроніми з суфіксами -ов-а: Анна Гафтинюкова, Параска Гаврилюкова, Маруська Паленюкова («Нація»); Василина Макушкова, Параска Данилюкова («Солодка Даруся»), Іванка Борсукова («Москалиця»), а також на -ка\ Фулячка, Білейчучка, Бундячка, Шулемчучка, Дмитрючка («Нація»); Петрусячка, Варваручка, Притулячка («Майже ніколи не навпаки»), А ось у повісті «Москалиця» головна героїня носить прізвище батька, його ім’я, а по батькові - за матір’ю: Северин Северина Катеринівна («...найперше охрестила дівчинку...Севериною. Ніби прямо вказуючи на фамілію її батька. А що дитина мала таке саме прізвище, як і Петро, син Івана Северина, то дивуватися було нічого: половина Панської Долини носила прізвище Северин, а половина - Полотнюк»), З загальнонародної мови авторка почерпнула антропоніми, які утворені за допомогою суфіксів суб’єктивної оцінки і передають відтінки пестливості, здрібнілості, фамільярності, іронії, зневаги, ненависті, тобто всю гаму людських почуттів. Суфікс -кнайбільш поширений в загальнонародній мові. У ЛХА М.Матіос він виражає експресивні відтінки: а) пестливості та здрібнілості: Софійка, Василько, Марічка, Фрозинка, Павлінка, Йванко, Петрусько, Одокійка («Нація»); Матронка, Василинка, Гафійка, Славко («Солодка Даруся»); Химка, Параска («Майже ніколи не навпаки»); Северинка, Катрінка («Москалиця»); б) поблажливої зневаги або фамільярності: Маруська, Місько, Штефка («Солодка Даруся»), Позитивні емоції - ласкавість, здрібнілість виражають суфікси -ик-, - 4UK-, -усь-, -ц-: Юрчик, Михайлик, Дмитрик, Миколайчик, Федусь, Дунусь, Тонця («Нація»); Андрійчик, Дмитрик («Майже ніколи не навпаки»); Богданчик, Богдасик, Богдась («Мама Маріца - дружина Христофора Колумба»). Іноді зустрічаються ЛХА, утворені за допомогою усічення: Лесьо, Флоря, Дуся, Федьо («Солодка Даруся»); Корнельо, Штефа, Міця («Нація»); Мітя, Уля, Зіня, Піня, Тама («Містер і місіс Ю-ко в країні укрів»); Філя, Доця («Майже ніколи не навпаки»). Величезне структурне розмаїття ЛХА-регіоналізмів використовується для творення місцевого колориту. Тут виступають такі ЛХА, «які містять у своїй структурі специфічні діалектні риси» - фонетичні або словотворчі [2, 123]. Пор.: Николай, Штефан, Штефка, Ілак, Васюта, Ілена, Лесьо («Солодка Даруся»); Юр’яна, Традиції та новаторство літературно-художніх антропонімів творів Марії Матіос Satu Mare - Studii şi Comunicări, nr. XXVII / II, 2011
