Ciubotă, Viorel (szerk.): Satu Mare. Studii şi comunicări. Seria istorie-etnografie-artă 25/2. (2008)
B. Etnografie
Anastasia Vehesh зустрічається й у «Перверзії». Там Стає Перфецький має одне із сорока імен - Спас Орфейський. Автор застерігає: «Не забувайте, що одне з моїх імен - усе-таки Нарцис». Нарцис - самозакоханий чоловік, юнак, що милується собою [11, 734J. Виявляється, письменник не випадково поєднує ці імена. Варто відзначити, що німецько-американський філософ Герберт Маркузе звертається до «фігур принципу реальності: до Орфея та Нарциза. Вони не стали культурними героями західного світу, а перетворились в образи радості та задоволення [16, 141]. Мова Орфея - пісня, його труд - гра. Життя Нарциса - це краса та споглядання [16, 149]. «Саме в них найповніше виражається мирне, не загарбницьке відношення до природи. Це образи радості, образи принципу нірвани, як відсутність напруги, перемоги над часом...» [23, 522]. Значить недаремно Ю.Андрухович називає себе такими іменами. Міф, мистецтво, сфера естетичного - тут фантазія автора зберігає й здійснює свої істини. Називає себе автор також криптонімом. Пор.: «І от група варятів - Микола Я., Панч, Вітушинський і нєкто ЮА». Зрозуміло хто цей варят нскто ІОА. По-скільки книга називається «Таємниця», то й попадатимуться нам «таємничі» ЛХА. Секретний прапорщик про Андруховича каже: «серед нас тут є один Аитон Чехов, - про всіх нас сатиру написав». Товариш Кольорук називає його «волею Божою поетом». Не менш цікавим є ЛХА Еюн Альт. Eton Альт - німецький журналіст, який ніби-то брав інтерв’ю у Юрія Андруховича. Загадкова загибель героя, загадкове щезнення навіть його могили, саме звертання автора як до «таємничого незнайомця» наводить на ряд роздумів. Хто ж він такий? Людина, янгол, демон чи alter ego (в перекладі з латини «друге я»)? Важко сказати точно, це є однією з авторських таємниць. Наймення Альт і Орфей мають щось спільне: вони мають відношення до музики. Альт - людина, що співає низьким жіночим або дитячим голосом [11, 23]. Орфей - чарівний співець. Значить, це може бути одна і та ж особа. Тобто, Юрій Андрухович і Erou Альт - один герой?! Всі постаті, які виникають на сторінках «Таємниці», як правило, позитивні. Ось цілий ряд ЛХА, які називають друзів автора по Франику (Івано-Франківську) так і по Львову, тобто студентів. Добираючи імена своїм героям, автор неодноразово дає їм характеристику. Hop.: «Другого звали до банальності звично - Саиіа Шевчук. Попри банальність імені це був, як кажуть американці, a character». Автор поєднує розмовний варіант російського імені з українським прізвищем. «То був Смичок. Він був - я не маю іншого слова - геніальний. Це був Ганс Гольбайн молодший - неменше! ...він був рокером і бітніком.. .той Ігор - Смичокі Нікому з вас, мудаків, не відомий геній». Смичок — ще одне найменування, що має відношення до музики, музичного інструменту. Заслуговує на увагу ще один ЛХА — Кольорук. Андрухович пише: «Однак перед тим у моє життя увірвався Кольорук. Це був Хтось. Кольорук був інститутською знаменитістю, монстром і динозавром. Йому саме виповнилося десь із двадцять п’ять, він здавався в цих стінах - вічним студентом або Вічним Жидом, що пройшов Крим і Рим, літав у космос, горів у танку і так далі. Зовні він нагадував трохи Тараса Шевченка, а трохи Володю Мулявіна з ансамблю «Пєсняри». В найменуваннях Кольорук, Хтось, Вічний Жид не вимальовується щось конкретне. Кольорук, а який колір? Мабуть різні. Хтось, але хто - невідомо. Вічний Жид - живучий пройдисвіт. Відомо, що «Вічний жид» - прізвисько Агасфера - персонажа середньовічної християнської легенди, який був приречений на вічне блукання по світу. Образ скорботного блукальця у безмірі Всесвіту використовували багато письменників (Гете, Шеллі, Е.Сю, В.Жуковський та ін.). Постмодерністична парадигма творить поліваріативну міфологему безсмертного вигнанця, чиї вічні мандри стають простором інтелектуального досвіду. Виходить, Кольорук - щось вагоме, велике, але, одночасно, розмите. Хоча під час інтерв’ювання автор зізнався, що спочатку фігурував Королюк - реальна особа. Виділяється ряд найменувань, що складаються з ЛХА та агіелятива-агентива. Апелятив, як правило, вказує на військове звання. Пор.: капітан Ряднов, майор Дерябін, командир бригади сам ГІолкач (займенник сам + прізвисько від апелятива полк), підполковник Гордєєв («наш 354
