Ciubotă, Viorel (szerk.): Satu Mare. Studii şi comunicări. Seria istorie-etnografie-artă 25/2. (2008)
B. Etnografie
ЛІТЕРА ТУРИО-ХУДОЖНІА НТРОПОНІШ В РОМА НАХ ЮРІЯ А НДР УХОВИЧА улюблений Ен-Ша. Це був справжній офіцер. Він безпробудно пив і завжди заступався за солдатів. Атец радной»). Окремо варто виділити ЛХА Кочержук. Прапорщик Кочержук - «щиро українська душа з велетенськими граблями на-всі-руки - майора». Солдати називали його Шерлоком Голмсом. «ІДе була бестія! Це був Кочер - жук. .. .справжній тобі індіанець. От якщо уявити собі такого питомого внутрішнього українця, того, що російською називається хитрий хахол, то це був він». Івана Яворського, котрий постійно матюкався , прозвали Курвамама. Hop. ще: «йшов навідати Турка, тобто Богдана Турецького»', «розкурював косяки з Грузином та його компанією»; «Хімік був начебто нашим товаришем, таким собі сорокарічним придурком»', «Малий був справді малим, йому виповнилося лише 12, такий собі особливий випадок, його старший брат - скажімо, так - Бура, наш одноліток, на той час уже сидів. Ми брали з собою Малого з поваги до його брата». Герої отримують прізвиська відповідно до своєї професії, походження чи віку. Прізвиськами називаються слова, які даються людям у різні періоди їх життя за тією чи іншою властивістю їх вдачі, зовнішнім виглядом і т. ін. [20, 82]. Розповідаючи про студентів, Юрій Андрухович каже: «У нашому Поліграфі вчилося до біса мешканців Центральної Азії, дехто навіть жартував, ніби велике У в абревіатурі УПІ (Український поліграфічний інститут) слід насправді розуміти як Узбецький. Уявляєш, старий Львів, середньовічні мури, руїни Європи - і всюди повно узбеків у смугастих халатах!» Ось розповіді автора про друзів-однокурсників азіатського походження: «...узбека звали Шухрат, але він просив називати його Шуриком. Дещо кумедний тип, такий трохи Ходжа Насредіи, фанат Корану, шаріату і кандидат у лави партії». Поєднання непоєднуваного - іслам, арабські антропоніми, слов’янський іменний варіант, членство в КПРС. «Іншого прізвище було Рукавішніков, напівросіянин-напівтаджик», «він же Рукав»', «Третій називався Різо Надіров, такий цілком харизматичний тип, басмач і памірець». Солдатів різних національностей автор іменує за національністю, «...у війську це траплялося, коли замість імен уживалися національності». Напр.: «Я повів на пост Молдавана. Його насправді звали Валєра Карп»; «Як потім сказав Киргиз»', «той Литовець». Виділяються ЛХА азер-десантник Алишев, чеченці Керімов і Шидієв. (Шидієв писав вірші, Керімов «був наче створений для «калаша» чи навпаки - «калані» для нього. На вправах він поціляв лише в десятку - стовідсотково, я такого більше ніде й ніколи не зустрічав, просто Соколине Око якесь». У романі „Дванадцять обручів” поповнюється реєстр соціально значущих ЛХА Юрія Андруховича. Тут письменних творить ряд ЛХА-прізвищ міліціонерів, які не лише характеризують денотатів, а й виявляють авторське ставлення до найменованих персонажів. Пор.: майор Вошивлюк, Париіивлюк, Зашиблюк', «два мєнти, двоюрідні брати Микуляк Іван та Дракуляк Штефан». Слідчі та допитувачі взагалі не мають імен, автор наділяє їх ЛХА Перший, Другий, Третій («Дванадцять обручів»), У романі «Рекреації» «тутешній міліціонер» пан Махальський. Пор. ще: ЛХА Чьотєнада («Дванадцять обручів»). Складнішу структуру онімійної семантики має низка ЛХА у романі «Диявол ховається в сирі». Автор називає своїх героїв криптонімами на зразок: поет К., доктор Ц., зубний лікар III, старий пан М. Я., проводирі Ю. і С., Йо-Йо (від Йосип Йосипович). Юрій Андрухович іноді творить сюрреалістичні ЛХА шляхом онімізацїї апелятивів. Напр.: «У такий спосіб Ніщо собі не жартувало. Ніщо досягло своєї мети...», «Серед заблудних забракло і достохвального Сюрреаліста», «Містом ходили чутки про неофіційного художника на прізвисько Сюр, який начебто заробляв собі на життя власне працею в морзі». Щоб «Таємниця» була до кінця таємничою, автор створює цілу низку «таємничих» ЛХА. Ці ЛХА мають складнішу структуру онімійної семантики. Мова також йде про криптоніми, якими автор називає своїх героїв. Напр.: «Того разу ми з Або та його тодішньою КаБо пустили на трьох шалено ефектну цигарку» (Зі слів 10.Андруховича, Або - Андрій Бондар, Кабо - Катерина Ботанова); «Я привів сюди ОК», «ми гуляли з ОК» («польська ідіотка») (полька Оля 355
