Miszjuk Mihajlo - Kutassy Ilona: A Kárpátaljai Területi Állami Levéltár Beregszászi Osztályának magyar provenienciájú fondjai és leírási egységei 1918/1919-ig és 1938–1944/1945 között, ukrán nyelven - A Kárpát-medence levéltári forrásai 1. Fond- és állagjegyzékek 2. Budapest, 2014

Вступ

інтересів і прав. Звіти 1840-х років відзначають відсутність ведення обліку. Наприклад, у 1845 році місто прийняло рішення про те, що головний нотар повинен також виконувати і обов'язки архіваріуса. Створений порядок був дійсним до 1861 року після чого було введено певні зміни. Подібно до інших міст даної місцевості, документи даного архіву було поділено на дві відомі групи: секретні документи (Archivum Secretum) і публічні документи (Archivum Publicum). Так, саме таку структуру мав архів на період суспільних перемін XX століття.

Так як і в інших комітатах, в Березькій жупі до кінця XVIII століття документи зберігалися у жупного нотаря. Пізніше велика кількість цих документів була пошкоджена пожежею. Згідно наших даних перша будова жупанату згоріла в 1776 році і значна частина документів була знищена саме тоді. Через три роки документи було розміщено в новозбудованій жупній будові. Згідно звіту жупної комісії 1810 року документи в архіві були систематизовані невірно. Саме тому в цілях здійснення систематизації місцева влада прийняла рішення найняти архіваріуса на 8-річний період. Найбільше потребували систематизації документи періоду після XVIII століття. Приведення архіву у порядок було доручено архіваріусу Жігмонду Папої. Особливу увагу Папої приділив розробці топографічних покажчиків у документах. Він зробив також список зниклих, непридатних і пошкоджених документів. Зробив велику кількість копій документів 1569 - 1571 років. Добру думку про архів висловлював визначний вчений того часу Тиводар Легоцький (1830 — 1915). У 1880 році архів зазнав значної шкоди під час пожежі будинку жупанату. Приблизно у 1889 році архів був розміщений у п'яти приміщеннях новозбудованої модерної будови жупанату. Він був обладнаний залізними дверима і професійно виготовленими скляними шафами. Тут було зібрано документи аж до перемоги радянської республіки 1919 року. (Зазначимо, що архівні матеріали Березької жупи значно постраждали після приходу румунської армії 1919 року). Пізніше звідси органи влади Чехословаччини переправили в Ужгород документи березького комітату в запланований централізований архів. Більша частина їх знаходилася в урядовому палаці, а після приєднання до Угорщини 1939 року їх було повернуто в Берегове. З колишньої жупної будови після 1944 року вони попали в Ужгород, потім у 1953 році знову в Берегове, на цей раз в будову колишньої тюрми.

Матеріали Берегівського міського архіву були розподілені на три групи: міська книга (Рго- tokolum), секретний (Archivum Secretum) і публічний (Archivum Publikum) архіви. В другій половині XIX століття в Берегівському архіві працював Тиводар Легоцький, який опублікував велику кількість даних з багатого тоді ще архіву. Між іншим можна відзначити, що в управлінні Берегова і Мукачева було багато спільного, так як обидва населені пункти були у володінні одної й тої самої знатної родини Шенборнів.

У період суспільних перемін XX століття значну частину документів Берегівського архіву було знищено. Уже під час звірки документів у чеський період 1921 року було відмічено велику недостачу, яку й пізніше відновити не змогли. В якості залишку міського архіву в 1921 році в будинку міської управи було знайдено зліше дві книги протоколів. Було встановлено, що у Великдень 1919 року румунські солдати увірвалися в приміщення архіву і заподіяли їм великої шкоди. В період чеської окупації приміщення архіву були повністю випорожнені, в результаті чого зникла велика кількість документів. Отже, належним чином систематизований матеріал Берегівського архіву розділив грозовий період в історії інших архівів краю. Питання реконструкції архівів знову було поставлено уже в 1920-х роках, але воно не могло бути здійсненим в тогочасних умовах.

Перша систематизація архіву в Мукачеві належить Ласло Варі, який з великим знанням справи в 30-х роках XIX століття склав збірник документів міста Мукачева (1376 - 1850). Між іншим минуле міського архіву сягає аж XV століття, коли відбувся значний розвиток міст Верхньої Угорщини. Саме з того часу документи старанно збирали і охороняли. Засідання міської ради в цей час відбувалися у квартири міського судді. Він зберігав міську скриню, в якій знаходилися протоколи, найважливіші грамоти і документи, печатка міста.

У будинок міської управи архів переселився в кінці XVIII століття. Теперішній будинок міської управи було побудовано у 1904 році, де було розміщено також і архів. Водночас архів об'єднали з відділом реєстрації. Як уже згадувалося, архіваріусом раніше був міський суддя, пізніше - головний нотар, які за це отримували певний гонорар. Звірка архіву 1921 року встановила, що грамоти, колекції привілеїв та інших документів, а також протоколів засідань органів міської влади, колекція постанов і рішень Березької жупи, справ міського суду, заповітів і дворянських грамот знаходяться в порядку.

8