Miszjuk Mihajlo - Kutassy Ilona: A Kárpátaljai Területi Állami Levéltár Beregszászi Osztályának magyar provenienciájú fondjai és leírási egységei 1918/1919-ig és 1938–1944/1945 között, ukrán nyelven - A Kárpát-medence levéltári forrásai 1. Fond- és állagjegyzékek 2. Budapest, 2014

Вступ

До речі, мукачівський архів був найпрофесійніше систематизованим архівом регіону. Подібно до Берегівського архіву тут теж створили секретний архів. В цій колекції зберігали найдавнішу в комітаті оригінальну грамоту-привілей (1376 р.) згідно якої королева Єлизавета надає право користування печаткою. Групу документів публічного архіву складали книги протоколів, документи органів управління і правосуддя.

Відомості про стан архіву Угочанської жупи відносяться до 1774 року. Великий відбиток на долю архіву наклало те, що Угочанську жупу кілька разів об'єднували з Березьким (1566 р., 1786 - 1790 рр., 1850 - 1860 рр.). Об'єднання означало водночас і перевезення документів в Березьку жупу, де вони, як правило, не підлягали систематизації. В Угочанській жупі, подібно до інших судовиконавчих органів, документи зберігали в місті проведення загальних зборів жупи або у головного нотаря жупи. Докорінна зміна відбулася у 1798 році після зведення нової будови жупанату, коли документи було перевезено на місце. Добре знаючий архів Антал Сірмої, який вперше написав історію Угочанської жупи латинською мовою, назвав архів подорожуючим архівом. Після останнього об'єднання 1863 року несистематизовані жупні документи повернули в резиденцію управління Угочанської жупи, де вони зайняли три приміщення будови жупанату. Під час перевезень, як правило, певну кількість було загублено. Книжки залишилися, а значна частина справ зникла. Великого удару архів зазнав у 1919 році. В період короткочасного румунського панування румунська армія завдала великої шкоди документальним матеріалам і цієї жупи. Саме в цей час зникла відома колекція нагород і два прапори періоду Ракоціїв. В чехословацький період було необдумано забраковано безліч документів. Коли згідно одного звіту 1943 року архів потребував упорядкування, архіваріуса на ім'я Іштван Бекинь після призначення на посаду відразу віправили на фронт і тільки в середині 1943 року він повернувся додому. Він інформував суспільну думку про стан архіву, відзначаючи, що не зважаючи на великі втрати, архів дещо збагатився.

Вперший звіт про архів Марамороської жупи згадується за 1772 рік, згідно якого документи потребують упорядкування. Після цього було розпочато довготривалу систематизацію марамороського архіву, виконання якої пов'язане з іменем архіваріуса- генеолога Дьєрдя Петроваї. Документальні матеріали жупанатського архіву залишився в Мараморош Сігеті, який відійшов до Румунії. Пізніше румунська влада перемістив його в м. Бая Маре. Тому в ДАЗО крім документальних матеріалів п'яти коронних міст Марамороша залишилася лише незначна частина документів даного регіону. Під знаком перемін 1939 року заново було організовано архівна справа Мараморощини. Комісар уряду Закарпаття призначив Иожефа Валковича головним архіваріусом до Марамороського урядового представництва з центром в Хусті.

Архів коронних міст Марамороша, який містить багатий документальний матеріал стосовно загальної історії коронних міст та їх правосуддя, було створено близько 1814 року. Архів організували в Тячеві, але виграти були рівномірно розподілені між п’ятьма містами. До визначних архіваріусів належить і померлий у 1841 році Янош Газела, після смерті якого певний час обов'язки архіваріуса виконував Мігаль Ласло-головний суддя міста Тячева. В результаті чехословацької централізації після 1920-го року архів було перевезено в Мукачівський музей Легоцького і передано в руки тодішнього директора музею Яноша Янковича. Нова систематизація документального матеріалу було проведено лише після 1944 року на основі принципів радянської архівної системи.

Крім жупних і міських архівів на території Закарпаття зберігалося багато церковних архівів. Найбагатшими і найбільш впорядкованими з них були архіви і бібліотеки Мукачівської греко- католицькоїєпархіїта Мукачівського монастиря василіан на Чернечій горі. Властивим єте, що матеріали цього архіву збереглися повністю. Так як і на Чернечій горі аж до 1752 року знаходилася єпископська резиденція, то саме тут довгий час зберігався архівний матеріал створеної в 1646 році Мукачівської греко-католицької єпархії. Тут працювали перші дослідники історії єпархії такі як, наприклад, Іоанікій Базилович і Михайло Лучкай. Матеріали даного архіву і нині є найбільшою колекцією ДАЗО. Так як до 1776 року єпископ та єпархія не мали постійної резиденції, то єпархіального архіву створено не було. Засновником єпархіального архіву більшість вважає єпископа Андрія Бачинського, який піклувався про збір і збереження документів і книг. Реорганізація архіву можливою була лише після 1775 року, коли він переїхав у тодішню свою постійну резиденцію, в колишню будову Ужгородської єзуїтської колегії, де, нарешті, в розпорядження архіву було передано відповідні та необхідні приміщення.

9