Miszjuk Mihajlo - Kutassy Ilona: A Kárpátaljai Területi Állami Levéltár Beregszászi Osztályának magyar provenienciájú fondjai és leírási egységei 1918/1919-ig és 1938–1944/1945 között, ukrán nyelven - A Kárpát-medence levéltári forrásai 1. Fond- és állagjegyzékek 2. Budapest, 2014
Вступ
документи вірників сільських греко-католицьких і римо-католицьких, втому числі і реформатських громад. Варварськими методами обходилися з документальним надбанням євреїв, прикладом чого є випадок у Берегові, де, практично, майже всі документи було спалено. Зразково організована колекція греко-католицької єпархії попала до архіву лише після її ліквідації 1949 року. Її документи і бібліотеку піддали нещадному відбору, в результаті чого значна частина їх попала в бібліотеку новоствореного УжНУ і обласний архів, а певна частина рукописів і книг була передана в Закарпатський краєзнавчий музей. На початку радянського періоду з Чехословаччини було перевезено колекцію документів Експозитури гірських районів міністерства сільського господарства Угорського королівства, так як в ній мала потребу радянська влада. В подальшому в архів могли попасти і документи та матеріали бібліотек конфіскованих у безпідставно звинувачених священиків, інтелігенції. В 1949 році було організовано обласний партійний архів, який діяв повністю незалежно від обласного архіву. Тут було зібрано документи Закарпатської обласної організації Комуністичної партії Чехословаччини, а також і документи партійних та комсомольських організацій обласного і районного рівнів. Цей архів у 1986 році отримав в Ужгороді нову імпозантну, створену виключно для зберігання документів, будову, яка після розпаду Радянського Союзу у 1991 році перейшла в розпорядження обласного архіву. Документи радянського періоду і дирекція обласного архіву і нині знаходяться в цій будові. В зв'язку з відсутністю приміщень, після 1944 року архівні документи зберігалися в різних місцях. Складом служили кілька кімнат колишньої губернаторської будови, відділ внутрішніх справ і редакції газет. Цей стан існував до 1953 року, коли весь архів було перевезено в Берегове. Тут він отримав місце у колишній (збудованій у 1865 році) тюрмі, де відповідно до принципів радянської архівної системи набагато більша кількість людей продовжувала роботу над систематизацією документів. Це означає, що кожен документ установ, заводів, управлінь отримав фондовий номер, крім того систематизація відбувалася в хронологічному порядку. Новий принцип систематизації документів вимагав високої професійності та відповідальності, яких неможливо було досягнути в повній мірі із-за характерної для того часу гонки за чисельними показниками. Протягом десятиліть стан будови Берегівського архіву псувався, що негативно впливає на можливість дослідження архівних документів. Штучна радянська архівна система - що зруйнувала оригінальну внутрішню структуру документів згідно колишніх правил установи - передбачала у великій мірі обробку-реорганізацію, тематичне групування, переплетення одиниць збереження, реставрацію, нумерацію сторінок і забезпечення супроводжуючими аркушами, маркірування, забезпечення картонною обкладинкою, тощо. Навіть не потрібно наголошувати на тому, яким тягарем це лягло на плечі архівних працівників. Таким чином, систематизацію документів було дуже заповільнено і пройшло багато часу поки необхідні документи стали можливим для дослідження, не говорячи вже про ті, які в часи радянської системи вважали мало важливими. Систематизація в Берегівському архіві проводиться з 1953 року і триває по сьогоднішній день. Через кілька десятиліть після введення радянської архівної системи, можна сказати, що більшість документального матеріалу упорядкована не повністю. З кінця 1990-х років в Берегівському «історичному» архіві не існує реставраційної майстерні, внаслідок чого документи не можуть належним чином систематизувати і представити для дослідження науковцям. Документи звичайно як архівна одиниця збереження, до певної мірі упорядковані, але внутрішня їх обробка - знаючи сучасні умови - займе ще досить багато часу. Протягом радянського періоду архів видав ряд збірників документів, на які досить сильно відклали свій відбиток політичні погляди, виходячи з чого зміст опублікованих тут документів односторонній тенденційний і історики можуть їх використовувати лише з застереженням. Архівна справа в незалежній Україні з 1991 року. З причин суб’єктивних і об’єктивних архів не зміг використати всіх можливостей політичних змін після 1991 року. Систематизацію продовжували відповідно до нових вимог і в архівне діловодство поступово було введено українську мову. Старі працівники філіалу Берегівського архіву в 90-х роках вийшли на заслужений відпочинок, а нових істориків-архівістів на роботу прийнято не було. Змінилося і керівництво архіву. 12
