Miszjuk Mihajlo - Kutassy Ilona: A Kárpátaljai Területi Állami Levéltár Beregszászi Osztályának magyar provenienciájú fondjai és leírási egységei 1918/1919-ig és 1938–1944/1945 között, ukrán nyelven - A Kárpát-medence levéltári forrásai 1. Fond- és állagjegyzékek 2. Budapest, 2014
Вступ
Організацією єпархіального архіву спочатку займався прокурор папського престолу Мартон Годермарський. До матеріалів архіву він підготував алфавітний каталог у двох томах. Близько 1913 року відомий історик єпархії Антоній Годинка склав предметний покажчик матеріалів єпархіального архіву. Зразково організований архів зробив можливим появу ряду монографій і збірників документів. Після заключення Тріанонського договору єдина в 12 комітатах єпархія розділився. В 1949 році органи радянської влади припинили діяльність єпархії, єпископа вбили, священиків відправили на заслання, а майно передано було православній церкві. На початку 1950 року єпархіальні архів і бібліотеку було піддано нещадному перебиранню (експертизи), документи переорганізували, згодом архів було передано в ДАЗО, бібліотека в УжДУ (Ужгородський державний університет) і ЗКМ (Закарпатський краєзнавчий музей). В цілому можна сказати, жупні та міські архіви постраждали у період політичних перемін менше, ніж родинні та церковні. Серед родинних архівів найвизначнішими є колекції документів баронів Переніїв і графів Шенборнів та їх маєтків. Після 1944 року архів Переніїв з Виноградова, а документи Шенборнів з Мукачева спочатку перевезли в Ужгород, а згодом - в Берегово. Для родинних архівів характерним є те, що вони, фактично, крім родинних та господарських документальних матеріалів містять в собі документи, які висвітлювали питання управління, економіки, правосуддя, культури, тощо. Архівна справа на Підкарпатській Русі у 1920 - 1938 роках. Після приєднання краю до Чехословаччини - відповідно до нового адміністративного поділу державного управління — чехословацькі органи влади приступили до централізації архівів Закарпаття. В цілях розміщення великої кількості документального матеріалу, сконцентрованого в Ужгороді, було заплановано будівництво центрального архіву, але цей проект не було здійснено. Головним архівістом краю був призначений Міклош Радвани котрий намагався впорядкувати всі архівні матеріали концентровані в Ужгороді але обставини і відведений для цього короткий час зробив це неможливим. Він завдяки своєї сумлінної праці досяг часткових результатів. Підсумки своєї роботи він опублікував у книзі під назвою „Die Archive in der Podkarpatska Rus.” 1922 p.. Тут він охарактеризував архівні колекції і відзначав стурбованість їх станом. Перевезення в Ужгород жупних і архівів державних установ, було закінчено в 1928 році, в зв'язку з чим користування матеріалом можливе було лише в загальних рисах. З закінченням проведення реформи управління 1928 року було створено Подкарпатський науковий архів, але архівне надбання без відповідної будови і надалі залишалося розкиданим. Архіви у період 1938 - 1944 років. Не зовсім оптимальний стан архівної справи Закарпаття ускладнив рішення першого віденського арбітражного суду (2 листопада 1938 року), згідно якого території, заселені угорцями, було повернуто Угорщині. В результаті територіального упорядкування 1938 року Ужгородський (і Великокапушанський) райони приєднано було до Ужанської жупи; Берегівський, Мукачівський, Вілокський (і Вашарошноменський) райони до Березької та Угочанської жуп, тоді ще тимчасово об' єднаного, з центром в Берегові. Органи влади територій, які знаходилися під владою Чехословаччини, намагалися перевезти центральний архів до Хусту. Через кілька місяців велика кількість документів попала на територію, новоствореного державного утворення, керованого Августином Волошином (1874 — 1945), Карпатську Україну, яка діяла в основному в гірських районах краю. В тодішніх умовах перемішався і порядок, встановлений ще Радванієм. Із-за відсутності належної уваги багато документів було загублено, а то й зникло зовсім. Цей заплутаний стан ускладнювало й те, що 15 березня 1939 року Березьку та Угочанську жупи було розділено після повернення всього Закарпаття Угорщині. Березька жупа з центром у місті Берегове об'єднав в собі Берегівський, Мукачівський і (Вашарошноменський) райони, а Угочанська жупа з центром у Виноградові (Севлюші) - Виноградівський (і Голмівський) район (ни). Також було утворено Марамороська жупа з центром у Мараморошсігеті, який простягся на Тячівський 10
