Ciubotă, Viorel et al. (szerk.): Episcopia greco-catalică de Mukacevo documente 2. (Satu Mare, 2012)
R. Gindele: Gorodice vlasznikiv szoli z Szolotvina
Slatina / Солотвино nivel aparţin nouă locuinţe de suprafaţă, trei adâncite în pământ, vetre şi gropi de provizii. In unele dintre locuinţele de suprafaţă au fost descoperite vetre, una dintre cele adâncite în pământ este circulară, cu groapă de stâlp în mijloc. La marginea sudică a aşezării a fost descoperită o clădire de mari dimesniuni (12 X 6 m), cu absidă, care era sau un edificiu destinat cultului sau un „palat” al unei familii de elită dacică. Materialul arheologic este deosebit de bogat, mai ales în al doilea nivel dacic şi se compune din ceramică, inclusiv importuri din lumea celtică şi romană, unelte agricole, fusaiole.ceşti-opaiţe.Incetateaufostdesfaşurateactivităţi legate de diferite producţii industriale, dovadă practicării metalurgiei bronzului fiind un creuzet. Aspectul militar al locuirii este reflectat de descoperiri de armament: vârfuri de săgeţi şi un pumnal curb, dacic. Existenţa cetăţii dacice de la Slatina-Cetăţuia se poate pune în legătură cu exploatarea sării. Importurile din lumea celtică şi romană atestă o legătură comercială cu aceste zone, însă comparaţia cu cetatea de la Mala Kopanya ne indică că cea de la Slatina era foarte probabil într-o poziţie subordonată acesteia. Cetatea nu a mai fost locuită după cucerirea romană a Daciei, nu avem indicii deocamdată dacă a fost şi ea la rândul ei cucerită de romani sau de popoarele germanice din nord. Deşi rămas în afara Imperiului Roman civilizaţia dacică din Bazinul Tisei Superioare s-a tranformat sub influenţa acesteia, o parte dintre cultura materială tradiţională continuând însă sub forma civilizaţiei dacilor liberi. ГОРОДИЩЕ ВЛАСНИКІВ СОЛІ З СОЛОТВИНА Дакійське городище Солотвино (Слатіна) — Четацуя розташоване в безпосередній близькості від соляної шахти, яка, ймовірно, функціонувала в давнину і було призначене для її контролю. Укріплення розташованенаплатомисунапівнічномуберезізаплавиТиси,наплоіціб5 X 60 м. Городище виявлене в 1953 році Петром Петровичем Совою, працівником Ужгородського музею. Розкопки в 1967 році розпочав проф. П. Бирня, в 1986 продовжив проф. В’ячеслав Котигорошко, в 1991-1993 роках - Йосип Кобаль, в 1996 році та з 1998 по 1999 роки - спільна група румунсько-українських дослідників. В результаті проведених робіт з’ясувалося, що площа пам’ятки була заселена в епоху палеоліту, добу бронзи, у дакійський період та середньовіччі. Схили мису круті. Сьогодні можна побачити, що зі східного боку він був укріплений ровом довжиною 60 м з різною шириною, виритим на місці раніше існуючого яру. Захисний рів поглиблюється від сучасного рівня до 2,25 м, але кращим свідченням про його розмір є різниця близько у 7 м від дна рова до гребеня валу укріплення. Якщо додати і висоту палісаду, то можна зробити висновок, що городище мало солідну систему фортифікацій. Укріплення було збудоване в два етапи. Археологічні дані свідчать про те, що перший палісад був спалений, Poarta cetăţii de la Slatina. Ворота Солотвинського городища. The gate of the Dacian fortress of Slatina.
