Marta, Liviu - Gindele, Robert: Tezaure dacice din Transcarpatia (Satu Mare, 2014)
Introducere
сербського православного монаха Віссаріона Сарая17, який, на нашу думку, дуже серйозно зумів потрясти греко-католицтво. Крім того, період 1731-1750 років, на який посилаються документи, є роки, повні суперечливих подій в усіх відношеннях. У цей період переважають вражаючі фігури Габсбургських імператорів, Карла VI (помирає в 1740 році) і особливо імператриці Марії Терезії, символічної фігури освіченого монарха XVIII століття. Вона була ініціатором величезної програми реформ, спрямованої на поліпшення долі своїх підданих, особливо великої маси селянства, таким чином збільшила прибутки держави. Реформи стосувалися, в тому числі і церкви, про які згадують патенти 1741 та 1744 років, мета яких поліпшити долю греко-католицького духовенства, здійснити реформу релігійних календарних свят, яка обмежила релігійні свята; створити заклади вищої освіти, призначені для підготовки священиків і вчителів (згадуємо, що в цей період відкриті духовні семінарії в Блажі, Мукачеві, римокатолицькі школи в Сату-Маре, Сігеті, Карей та ін.18. За цих обставин, очевидно, що мукачівські єпископи Георгій Геннадій Бізанці (1716-1733), Сімеон Ольшавський та особливо Георгій Блажовський (1743 - 1767) завдяки помірній політиці здобули дуже позитивні результати для єпархії, яку очолювали. Ось лише деякі з них: Мараморощина, яка була під юрисдикцією Мукачівської єпархії, після того, як близько 200 років була підпорядкована єпархії Алба-Юлія (внаслідок миру у Адріанополі, укладеного в 1568 році між султаном Селімом та імператором Австрії Максиміліаном), перейшла під юрисдикцію Трансильванських князів19. Серед перемог, які можемо перерахувати, є і виділення щорічних коштів, отриманих від Cassa parochorum (парафіяльної каси). І, не в останню чергу, сан, який отримав Михайло Ольшавський, королівський комісар, під час заворушень в Трансільванії, який мав завдання повернути румунів до унії. Те, що він цілком виконав свою місію, доказує факт, що 13 грудня 1746 року імператриця Марія Терезія призначає його королівським радником, а 10 лютого 1747 року імперська резолюція відновляє виділення коштів на фінансування єпархії у розмірі 2000-3000 флоринів20. 17 Pe larg vezi Mircea Păcurariu, Istoria bisericii ortodoxe române, voi. 2, Bucureşti, 1981; Silviu Dragomir, Istoria desrobirei religioase a românilor din Ardeal în secolul al XVIII, voi. 1, Sibiu, 1920; Greta-Monica Miron, Acţiune ortodoxă- acţiune catolică. Efectele mişcării Iui Visarion Sarai în Hunedoara, Haţeg, Zarand şi Alba, în „Studia Universitatis Babeş-Bolyai”, voi. 50, 2005, nr. 2, p.1-36. 18 Dintre extrem de numeroasele lucrări consacrate perioadei vom menţiona: George Barit, Părţi alese din istoria Transilvaniei, ediţia a Il-a, volumul I, Braşov, 1993; N. Iorga, Istoria românilor din Ardeal şi Ungaria, Ediţie îngrijită de Georgeta Penelea, Bucureşti, 1989, Hómán Bálint, Szekfü Gyula, Magyar történet, voi. IV, Budapest, 1935; Niderhauser Emil-Gonda Imre, A Habsburgok Egyeurópai jelenség, ediţia a Il-a, Budapest, 1978; Hajdú Lajos, II József igazgatási reformjai Magyar országon, Budapest, 1982; D. Prodan, Problema iobagiei în Transilvania 1700 - 1848 , Bucureşti, 1989; Angelika Schaser Reformele iosefine în Transilvania şi urmările lor în viaţa socială, Sibiu, 2000; Нариси історії Закарпаття, Том 1, Ужгород, 1992. 19 Cf. I. Dulişkovici, Istoriceskiia certi Ugro-Russkih, voi III, Ungvár, 1877, p. 99-101. 20 Cf. Mihail Lucskay, Historia carpato Ruthenorum, în „Vedecky zbornik múzea ukrajinskej kultúri Muzea Ucrajinskej kultúry vo Svidniku, 17,1991, p. 40 şi 62. 9
