Kinces, Diana: Tăşnad. Chid cultural. Istoric (Satu Mare, 2015)
Miszka Biblioteka Tisnad - Gljadacka Zala Unirja - Oszvita
До 1733 року румунська громада в Чіг мала дерев'яну церкву. Про неїзгадуєтьсяу переписі МікуКлейна. Мурована церквабула побудова на в 1886 році заініціативоюсвященика Григорія Попа та коштувала 10000 корон. У1935 році грекокатолицька церква була відновлена за суму, яка складала 40 000 леїв, і яка була занесена у Золоту Книгу Силаж як видатне досягнення громади.Теперішній іконостас церкви був виконаний в 1976 році Бочкаї Михайлом з Кручішор та помальований Грегорієм Попеску з Бухаресту. Внутрішній живопис виконав Мірча Константинеску в 1990 році. Сириуад Село згадується в документах в 1279 році, але, здається, що про нього є посилання в Реєстрі з Орадії 1205 - 1235 років, дезгадується просело під назвоюСорлоуд, засвідчене деякими істориками як село Сириуад. Археологічні відкриття в районі села Сириуад датують ще з неоліту та епохи бронзи. Наявні також відкриття середньовічної епохи, особливо в точці Пуста Святого Миколая. Існує багато документів, які говорять нам про власників села в середні віки, таких як: сім'ї Понграц, Бечке, Саголі і тщ., але дуже важливо те, що з 1475 року, в списку сіл, які оплачували побори королівській коморі з'явився також і воєвода із Сириуад (Zarwadwayvode), який дав від імені кріпаків села суму 18 флоринів і 3 динари. Тільки на початку вісімнадцятого століття існують документи, які показують нам, по-перше, стан населення, і таким чином в 1715 році згадується про 13 глав кріпацьких сімей, які платили побори, з яких 7 були румунські а 6 угорські. За словами угорського історика Ачеді Ігната, село було з переважною більшістю угорського населення, що суперечить перепису 1733 року, який широко відомий як перепис Інокентія Міку Клейна, де Сириуад було згадано як село з 51 главами сімей та православним священиком, який служив у дерев'яній церкві села. У 1750 році про село було згадано, що в ньому проживали 349 жителів, воно мало священика, який належав до Протоєрейства Бисешть, воно же Сириуад. У 1762 році ми знаходимо відзначені 115 православних сімей, але без священика, 3 сім'ї грекокатоликів і 2 греко-католицькі священики. У1797 році у селі Сириуад відмічені як великі власники, сім'їТиса, Печі, Веєр, Равазді та Кабос та як дрібні власники, сім'ї Банфі, Йожеф Каролі, Море,Ковер, Шандоргазі і т.д. У списку дворян з'являються сім'ї Пап, Одор, Сабо, Кінчеш, Петрі, Сатмарі, Барта і т.д. Також відмічені і священики Орсі Іштван, реформат та Штефан Балінт, греко-католик, дяк Сакара Андре, румун та викладач Семюел Кепеш, реформат. Комплексні статистичні дані про населення села ми маємо тільки від 1847 року, коли ми знаходимо в Сириуад 830 жителів, з яких 15 римські католики, 559 греко-католики (румуни), 1 лютеран, 230 реформатів та 25 ізраїльтян. За переписом населення 1850 року тут проживало 1151 жителів, з яких 753 були румунами, 352 угорцями а 21 євреями. За переписом населення 1880 року в Сириуад проживало 1093 жителів у 194 будинках, з яких 726 грекокатоликів, 308 реформатів, 22 римських католиків, 28
