Ciubotă, Viorel (szerk.): Patrimoniu multietnic (Satu Mare, 2009)

У середньовічних документах край згадується як такий, який має тісні зв’язки з Мараморщиною. Ці два комітати, знаходячись під керівництвом одного і того ж судді, який був, як правило, воєводою Мараморщини. Воєводи Мараморощини часто володіли великими маєтками і в Уґочі. У 1378 році брати Драґ та Іоан, сини воєводи Caca, які прибули з Молдови, володіли титулом і селами румунського регіону Комлауша, Батарчь, Турц, отриманими у подарунок від короля.

У1390 році воєвода Балк носив титул «суддя Уґочі», який Драґ носив у 1392 році.

В угорських документах XVI століття північна частина колишнього комітату називається «Oláhság». До Першої світової війни регіон Уґоча був найменшим комітатом Угорщини площеюу 1213 км2танаселенняму 91755 жителів.

Комітат, у той час, знаходився біля підніжжя лісових Карпат, у верхній частині ріки Тиса, яка ділила його зі сходу на захід на дві майже рівні частини. Столицею повіту був Селлеш (Nagy Szőllős).

Після Першої світової війни невелика лівобережна частина Тиси була приєднана до

Alai de nuntă. Expoziţia de bază a Muzeului Judeţean Satu Mare

Урочистий похід весілля. Основна виставка Повітового музею Сату Mape Lakodalmas menet. Szatmár Megyei Múzeum alapkiállítása

The wedding march. Main exhibition of Satu Mare County Museum

Румунії. Даний регіон належав до повіту Сату Mape, як територіальна одиниця Уґочі і складалася з 18 населених пунктів: Бабешть (1261 poss. Babun), Батарчь (1378 poss. valachalis Batharch), Бочікау (1572 Bochko), Чідряґ (1319 Hydegre, villa Chudrug), Комлауша (1378 Komlos), Добольц (1323 Dabouch), Драґушень (село належало до Турулунґ), Герца Mape (1351 Gerche), Герца Міка (1393 Gerche et alia Gerche),

37