Virag, Paula (szerk.): Satu Mare. Studii şi comunicări. Seria istorie-etnografie-artă 27/2. (2011)
A. Istorie-cultură-artă
Anastasiya Vehesh Папи, екзилъний герой, багаторічний турист розкішних смугастих апартаментів закритого типу - Пашко Казнаренко (Павло Лазаренко), красень, трибун і винахідник з головою лірика і серцем фізика, русявий хлопчик - Зіня (Зінченко), шантажозвінчувач, предендент на історичні науки і регалії - Роман Смердний (Роман Безсмертний), утримувач чвертьсотенних акцій Сашко Чвертьяков (Олександр Третьяков), порохобезпечний координатор програми «уряд-2», людина-пароход, Шоколадний Заєць - Петрусь-Чорний вус Безпильний (Петро Порошенко), прихильник яблук із нашої батьківщини - Мішаня Плотський (Михайло Бродський), вірний Санчо Панса Орлеанської Діви, пастор всіх заблудлих - Сашко Буй-Тур-Чинов (Олександр Турчинов), алхімік і меценат, Монакожитель і просто син кохання - Ахмет Магометов (Рінат Ахметов), знавець диктофонів, магнітофонів, єдиновірний єдиновірної дороги до світлого Соціального Інтернаціоналу - Олександер Холод (Олександр Мороз), єдиний стильний чувак від Бріоні - Григорій Зубкіс (Григорій Суркіс), примусовий захисник політв’язнів, любитель червоних троянд, кухонних фартухів, потерпілий від боксерського удару двічі професора - Віктор Мертвечук (Віктор Медведчук), фокусник і новатор, винахідник нової формули потрійного вступання в одне і те ж лайно - Всесвят Тискун (Святослав Пискун), майор Микола Довго-меле-мельченко (Микола Мельниченко), сторож Хортиці й головний інженер Дніпрогесу - Ґеник Чревоненко (Геннадій Червоненко), мозолемасажист Олександера Холода, контролер темних справ і конкретних хлопчиків - Юрась Куценко (Юрій Луценко), диригент співу «Євро-сліпота - 2005», просто завжди готовий і завжди третій - Микола Юленко (Микола Томенко), власник людей, коней, лісів і біцепсів, free boy - Нестор Махно (Нестор Шуфрич), дезинфікатор двічі професора і сирітка, похирювач слави батьків - Тигран Синьобіловіл (Тарас Чорновіл), переписувач Святого Письма, далекоглядний і далекозорець - Володи-Мир Народний (Володимир Литвин), цербер транзитних серверів, підрахуй живих, мертвих і ненароджених - Серж Кідалов (Сергій Ківалов), завідувач Зали Національних Чвар - Іванко Хлющ (Іван Плющ), незабудько власних університетів - Ромко Збавич (Роман Зварич), незмінний лапшеріз і окоплюв, телепилип з конопель - Пліховшек (В’ячеслав Піховшек), просто - Йосип Пінський (Йосип Вінський), Юрій Крамоломазін (Юрій Кармазін), Грицько Пустомельченко (Григорій Омельченко), Степан Гаврош (Степан Гавриш), Петро Симуляненко (Петро Симоненко), Дуся в екзилі - Ігорьок Макай (Ігор Бакай), фінансовий Сорос піддиванних звуків, банк даних і просто банк - Борис Бреховольський, він же північний сусід Борисогліб Плутовський (Борис Березовський), сам Бого-Царь Плутин (Владімір Путін), лядський воєвода Сандик Квашнєпольський (Олександр Кваснєвскій). Не могла оминути М.Матіос і жінок-політиків. Пор.: «мати Тереза ув’язнених і ескулапиха здоров’я конкурентів Рейса Муромцева (Раїса Богатирьова) дивиться з рекламних білбордів віч-на-віч ніби вводить анестезію. Так і хочеться схопитися за матню, аби не вразила усе чоловіче господарство»; «...прихильниця металобраслетів, сестра милосердя для вибраних кардіохворих і гіпертоніків, єдина прометеє-жінка - Тама Підшкуратова» (Тамара Прошкуратова); «носійка автентичного волосся і власниця погляду паралітичної дії, вроджена з озимини і піни Піні - діва Інна Деві Христос Богоявленська» (Інна Богословська). Як бачимо, замість повного іменування реальної, ще живої особи, М.Матіос «вживає описові йменування, до складу яких, окрім реального імені, входить апелятив-означення чи уточнююча обставина, що допомагає однозначно ідентифікувати літературного героя з прототипом» [4, 98]. Такі ЛХА виступають мовностилістичним засобом осуду існуючого ладу, мають двозначну онімічну семантику. Персонажі роману «Майже ніколи не навпаки» - люди віруючі, богобоязливі. Тому, не дивно, що вони славлять Бога, поклоняються йому, просять допомоги, прощення, дякують. Люди знають, що Божа сила контролює людський небесний простір. Бог - ідея правосуддя, справедливості, світлих помислів [16, 415]. Так виникає ще один персонаж - Бог. Пор.: «прости, Боже, мою грішну душу...», «видить Бог, я не хотів її займати...», «Але Боже борони тебе сказати татові...», «...самі просили в Бога для нього смерті...», «Боже помагай», «слава Богові, вона здорова - як цвях, значить дочекається, що їй Бог пошле», «До чого вона дожилася, Божечку-Боже...», «Ой - Боже-Боже...знали би це її мама...» і т.п. Божа слава і сила випромінюють світло, амбівалентно демонструючи перемогу над силами темряви. 96
