Virag, Paula (szerk.): Satu Mare. Studii şi comunicări. Seria istorie-etnografie-artă 27/2. (2011)
A. Istorie-cultură-artă
Національна ідентичність греко-католиків Мукачівської єпархії в переписах 1880-1941 рокГ Volodimir Fenich Опираючись у своєму викладі в основному на офіційну статистику переписів населення 1880, 1910, 1921, 1930 і 1941 років, хотів би одразу задекларувати свою головну тезу, а потім проілюструвати її на конкретних прикладах: віросповідання та релігійна ідентифікація не завжди були тотожними етнічній чи національній ідентичності мешканців мультикультурного простору. Іншими словами, трохи перефразовуючи колишнього директора Інституту Історії Церкви Українського Католицького Університету у Львові Олега Турія1, якщо більшість населення на території під Карпатами у першій половині XX ст. Хоч і були за віросповіданням греко-католиками, а за етнічною приналежністю - русинами, все ж далеко не всі русини/українці були і є греко-католиками, так само як і далеко не всі греко-католики вважали і вважають себе русинами/українцями. Це саме застереження стосується й щодо інших віросповідань та етнічних чи національних ідентичностей, носії яких співжили на маленькому просторі разом з уявною більшістю - греко-католиками-русинами*. Мешканці Угорської Русі у світлі державної статистики 1910 р. Після Сен-Жерменського (1919) і Тріанонського (1920) договорів територія площею 12 631 км. Кв. Під офіційною назвою Підкарпатська Русь (далі ПР) стала частиною заснованої на руїнах Австро-Угорщини Чехословацької республіки. В складі цього «руського» утворення, якому було обіцяно «широку автономію», цілком опинилися такі колишні історичні комітати Угорського королівства як Берег, Мараморош, Угоч і Унг та частково Саболч і Сатмар **. Формування в колективній уяві мешканців в майбутньому окремої адміністративно-територіальної, а отже, політичної одинці ПР, що за висловом Бенедикта Андерсона, завжди є «генетично обмеженим і суверенним» образом співпричетності1 2 до гомогенної партикулярної спільноти, припадає на думку сучасних угорських істориків, на кінець XIX - початок XX ст.3 Статистики угорського державного перепису 1910 р. Під територією Угорська Русь розуміли комітати Унг, Берег, Угоч і Мараморош. За цим переписом на території чотирьох комітатів загальною площею 17 945 км. Кв. Всього проживало 848 428 чол., з яких за етнічною приналежністю налічувалося 356 067 (41,96 %) русинів, 267 091 (31,48 %) мадярів, 94 723 (11,16 %) румунів, 93 047 (10,96 %) німців, 37 950 (4,47 %) словаків за рідною (материнською) мовою. Статистика, надто урядова, за своєю природою ніколи не буває об’єктивною. В даному випадку характерним є приклад національної ідентифікації юдеїв 128 791 (15,17 %), які записувалися частіше мадярами, рідше німцями4. За іронією долі, так 1 Турій Олег. Греко-католицька церква та українська національна ідентичність у Галичині// Людина і світ. - 2001. - Жовтень. - С. 22. *Про теоретичні засади понять «ідентичності та ідентифікації», «етнічності та віросповідання» та «підданства і громадянства» на прикладі імперських і національних уявлень у XIX - на початку XX ст. див. мою нещодавню публікацію: Фенич В. І. Едіпів комплекс: народ у пошуках своєї ідентичності (приклад імперських і національних уявлень у XIX - на початку XX ст.)// Науковий вісник Ужгородського університету. - Серія: Історія. - Випуск 22. Присвячується 70-річчю від дня народження доктора історичних наук, професора Володимира Євгеновича Задорожного/ Редкол.; Вегеш М. М. (голова редкол.). - Ужгород: Видавництво УжНУ «Говерла», 2009. - С. 44 - 51. **Згідно перепису населення 1910 р. в складі майбутньої Підкарпатської Русі опинилися: 3 479 мешканців комітату Саболч, з яких 3 023 були мадярами-реформатами (кальвіністами) і лише 150 чол. грецького обряду католиками, які з етнічного погляду усвідомлювали себе так само переважно угорцями, та 1 525 жителів комітату Сатмар, з яких 1 254 були переважно угорськими реформатами (кальвіністами) і лише 82 угорськомовних осіб грецького обряду католиками: Kárpátalja településeinek vallási adatai (1880 - 1941)/ Szerkesztette: dr. Kepecs József; Összeállította: Czibulko Zoltán; Főmunkatárs: dr. Dányi Dezső; Témavezető: dr. Kiinger András. - Budapest: Központi statisztikai hivatal, 2000. - Old. 25. 2 Андерсон Бенедикт. Уявлені спільноти. Міркування щодо походження й поширення націоналізму/ Друге, перероблене видання/ Пер. з англ. Віктора Морозова. - Київ: Критика, 2001. - С. 22 та ін. 3 Botlik József. Közigazgatás és nemzetiségi politika Kárpátalján. - I. Magyarok, ruszinok, csehek és ukránok. 1918- 1945, Nyíregyháza, 2005. - Old. 15 - 37. 4 Ibed. - Old. 25, 59, 86. Satu Mare - Studii şi Comunicări, nr. XXVII / II, 2011
