Ciubotă, Viorel (szerk.): Satu Mare. Studii şi comunicări. Seria istorie-etnografie-artă 25/2. (2008)
B. Etnografie
ЛІТЕРА ТУРНО-ХУДОЖНІ АНТРОПОНІМІЇ В РОМАНАХ ЮРІЯ А НДРУХОВИЧА ЛХА Даппертутто («Перверзія») - символ, в перекладі він означає «пан Скрізь». ЛХА Якати Тияка («Таємниця») - псевдояпонський витвір автора. Пор.: «...крутиться якась дівчина, окей, молода жінка, років так 26... «Ось яка ти»\ Це стало її іменем Якати Тияка». Таке поєднання двох займенників для імені та прізвища створило щось на зразок японської власної назви. Юрій Шерех писав: «Не буде, здається, помилкою, коли скажемо, в суті речі людських характерів в Андруховича нема, і нікому вони не потрібні й не цікаві. Є сплески води, сплески «другого типу»... Але тут причина, заковика, загадка і парадокс. Якщо нема характерів, ідей,., чому вся ця латанина не розсипається,., а твориться повне враження міцної структури?..» [22, 261]. Оригінальність, нетрадиційність вибору мовних засобів для реалізації мотиваційної ознаки, їх висока мовна вартість забезпечують непересічну та художню вартість ЛХА в романі «Дванадцять обручів». «Свій» голос в романі належить безуспішному «літератору зі Львова» Артуру Пені, «який модерністськи дивиться на світ і культуру, є носієм плюралістичного світогляду. Він - письменник, мандрівник, лицар» [8, 89]. Ім’я героя в перекладі з англійської означає «ведмідь», а походить від імені легендарного кельтського короля Артура. Лариса Масенко антропонім Артур генетично пов’язує з королем, який очолював боротьбу за визволення свого краю від іноземних завойовників [17, 181]. ЛХА Пепа вказує на балакучість персонажа. Польське прізвище Рера та споріднені походять від апелятива рера - «губи», «балакун», «базікало» [21, 436]. ЛХА Пані Незграба - псевдонім Роми Вороний. Так її називають друзі за те, що їй все валиться з рук, вона незграбна. Прізвище Воронич вибране неспроста, воно, за словами автора (підчас інтерв’ювання), має відношення до магії, походить від апелятива ворона (знак чародіїв), хоча до останнього моменту було прізвище Волошин. Ярчика Волшебника також іменують Ярема, Яромир Волшебнер. Пор.: «звати якого чи то Ярема, чи то Яромир (не розбереш, бо він завжди представляється Ярчиком), а прізвище Волилебник, що дає підстави всьому тусонові кликати його Волшебнером». Російське слово волшебник, вжите у функції прізвища режисера, у поєднанні з інфантильною формою невідьякого імені, є знаковим вираженням особи без чіткої національної ідентичності [17, 185]. До ономастикону роману „Дванадцять обручів” ІО.Андрухович залучає й імена-символи. Одна з героїнь роману називається Єва-Марія. Стисла авторська фраза «її ім’я Єва-Марія й невідомо кого саме - Марії чи Єви було в ній більше» дозволяє стверджувати, що подвійне ім’я героїні вказує на двоякість її характеру - гріховність та стражденність. Широкі виражальні можливості у романі „Дванадцять обручів” має й ЛХА Коля. Пор.: «Її повне ім’я (хоч вона його й ненавидить) - Коломея». Повний варіант імені викликає асоціації як із іменем розпусниці та співучасниці убивства Івана Хрестителя Соломеї, так і з топонімом Коломия. Але, якщо врахувати, що саме юна Коломея розгадує загадку дванадцяти обручів з поезій Антонича, то можна припустити, що певне художньо-виражальне значення її імені припадає на першу його частину - коло, синонімічну слову обруч [17, 183] Роман Юрія Андруховича «Таємниця» - справді «дуже і дуже особисто пережитий» [19, 20]. У ньому надзвичайно багато всього таємничого: і двері, і ситуації, і, звичайно, люди. Автор вміло добирає найменування для своїх персонажів. Він черпає багатющий матеріал з народних мас, використовує дотеп, гумор, дещо вифантазовує, дещо утаємничує. Але ж такий Андрухович! «Зауважу на всяк випадок: усі персонажі, всі дійові особи цього твору є вигаданими, а будь-які зміни в іменах чи схожість у ситуаціях - випадковими. Це тільки мені, одному з її співучасників, вони можуть помилково здаватися іншими, не випадковими і не вигаданими, а страшенно близькими і справжніми, ніби це єдино можливе життя» - пише Юрій Андрухович у передмові до «Таємниці» [7, 12]. Персонаж Юрій Андрухович наділений цілим рядом ЛХА, які виконують характеристичну функцію. Напр.: «...я став у цьому житті нелеґалом орфейським...»; «У мене фонетично-орфоепічне вухо. Я орфей». Орфей у давньогрецькій міфології - чарівний музика і співак. Але тут більше підходить переносне значення слова - солодкозвучний співець [11, 856]. Напрошується висновок, що Ю.Андрухович - нелегальний солодкозвучний співець (слово нелегальний вказує на проживання в гуртожитку - нелегальний статус). ЛХА Орфейський 353
