Horvat, Irina Liuba: Icoane din colecţia Muzeului Judeţean Satu Mare (Satu Mare, 2014)
Vsztup
Можливо, цей період інформування та аналізу дав йому зрозуміти, що не всі села в комітаті перейшли до православ'я. Це привело до того, що на збори, які він скликав 21 травня в Карей та 25 травня в Сату-Маре, не викликав священиків з Цара Оашулуй та округу Бая-Маре, де не було жодних особливих подій 1760-1761 рр, про що свідчить лист адресований графові Миколі Палфі, в якому він пише про збори в Сату-Маре, 25 травня 1761 року, і в якому згадує про те, що ,, Districtus porro Avassiensis et N<agy> Banyensis sicut nullum ad Sophronianos impostores recursum facerat”. (з іншого боку, так як округи Цара Оашулуй та Бая-Маре, ніхто не повернувся до самозванців Софронія)66 67. Є й інші села, в яких не було жодних заворушень. Вони осталися вірними греко-католицькій церкві: Куртуішень, Мерк, Фабіангаза, Петя, Пелешу-Маре68, Бибишешть69 70, Потиу , Апатеу71, Киришеу72, Сеіні73. Безперечно те, що ці два збори, які скликав єпископ Михайло Ольшавський в Карей та Сату-Маре користувалися особливо великою участю, особливо завдяки необумовленої підтримки органів влади комітату і тим більше підтримки верховного комеса Антала Каройї. В Карей були присутні представники наступних сіл які належали до Протоєрейств Карей та Сату-Маре: Чумешть, Саніслиу, Ресігя, Андрід, Діндешть, Іріна, Портіца, Везендіу, Тірям, Генчі, Істриу, Синмікпиуш, Мофтіну-Мік, Доминешть, Киплень, Богіш, Доба, Ситмирел, Теребешть, Пішкарь, Медерас (округ Карей), Некопой, Джіунджі, Чегя, Супуруде-Сус, Супуру-де-Жос, Хурез, Ракова, Стина, Соконд, Ходіша, Гереуша. Всі ці населені пункти підписали меморандум поданий єпископові Ольшавському „румунами з Синміклиуш", який по суті містив такі прохання, вдаючись до почуттів милосердя єпископа: прийняти їх знову до греко-католицької церкви, припинити переслідування корифеїв руху, щоб вони змогли повернутися додому, звільнення ув’язнених. Вони пообіцяли, що приймуть вигнаного священика, якого будуть слухатися в ім'я Господнє74 *. Цей меморандум підписали також і села, які взяли участь у зборах в Сату-Маре 25 травня 1761 року: округу Сату-Маре: Петя, Янк (Угорщина), Пелешу-Маре, Нороєнь, Ботіз, Лівада, Йожиб, Медієшу-Ауріт, Бибишешть, Потиу, Сомешень, Сеіні, округ Борлешть: Апатеу, Киришеу, Ліпиу, Валя-Вінулуй, Миріуш, Моара Борші (зниклий населений пункт, сьогодні вулиця в с. Пояна-Кодрулуй), Рошіорь, Помі, Фиркаша, Сирбь, Бузешть, Тимимя, Ардусат, Сикилишень, Ачуа, Биргиу, Мерішор, Бушаг, Тиуць, Липуш, Чікирлиу, округ Кодрулуй: Солдуба, Юлія, Хомороду-де-Сус, Хомороду-де-Міжлок, Хомороду-де-Жос, Медіша, Сий, Рушень, Одореу, Ветіш. Дуже важливою є примітка, написана зі сторони округу (протоієрейського центру) Бая-Маре в якій заявляють, що вони залишаються з’єднаними з римо-католицькою церквою, але будуть тримати до смерті обряд Святої Церкви Сходу: "Ми, села синоду Бая- Маре пишемо вам що, як ми були під владою, поклонінням <і> та слухалися Мукачівського Владики об'єднані у вірі з Римлянами, але у середині святої церкви, так ми і від тепер залишимося об'єднаними у вірі, не у Святій Церкві, а будемо тримати до смерті у нашій душі Святу Церкву Сходу”. Підписали представники сіл Мочіра, Речя, Сату-ноу-де-Жос, Околіш, Кекіш, Грошь, Сату-ноу-де-Сус76. Села Шішешть, Рус, Околіш, Динешть, Бонтиєнь, Четицеле, Шіндрешть, Думбривіца, Унгураш, Фернезіу доручають депутатові посланому на збори в Мінтеу (Сату-Маре), Прікоп Йон, підписати те, що „зроблять і інші села”77. 66 Там же, л. 27-29. Лист датується 1 червнем 1761 р. 67 Там же, л.13 ВОни не робили жодного шуму, ті які залишаються там де були досі”. 68 Там же, "Stant, nullo habita tumultu”. 68 Там же, ’’Stant, stabuntque absque omni tumultu”. 70 Там же, "Stant, nullo excitate tum<ultu>”. 71 Там же, л. 9 V "Stant, nullo habita tumultu”. 72 Там же, л. 9v "Stant ut steterunt absque omni tum<ultu>”. 73 Там же,"Stant nullo habito tum<ultu> stabuntque impost”. 74 Там же, папка 1711, ф. 13 р. 76 Там же, л. 13-15V. 76 Там же, f. 15 р. 77 Там же, f. 15 V. 18
