Kinces, Diana: Tăşnad. Chid cultural. Istoric (Satu Mare, 2015)
Turism
складу якого входили наступні села: Блажа (яке приєдналося доТишнаду в 1929 році), Моара Банфі (сьогодні Валя Морі) та Тишнадул Ноу (Новий Тишнад). Згідно санітарної монографії, яку склав дільничний лікар Поп Микола, на 28 липня 1938 року площа Тишнаду займала 3772 га і в ньому проживали 5860 жителів, з яких 1498 румунів, 1463 угорці, 1928 швабів та 782 євреїв. Рівень неграмотності був дуже низький, всього 2-3%. Тишнад був окружним центром, мав нотаріуса (Опріш Йоана), мера, скарбника, жандармерію, суд а також колонію Центру по догляду за дітьми з Орадіїз 42 дітьми під опікою. Більшість жителів займалися сільським господарством, вирощували пшеницю на площі понад 1000 га, кукурудзу (880 га), ячмінь, жито, мали фруктові дерева та 400 га винограднику, були найбільшими виробниками вина, займалися тваринництвом, особливо вирощували свиней і велику рогату худобу але і коней, овець та птиці. В с.м.т. також проживали і 87 торговців, 3 промисловці, 149 ремісників, працювали 2 циліндричні млини, цегельний завод 7 пекарень, 9 м'ясних крамниць, одна бойня, 3 дубильні, 2 гончарні майстерні, один канатник, одна творча столярна майстерня та одна електростанція. Вулиці були вимощені Лк каменем, у центрі міста тротуари були покриті асфальтом а решта були дерев'яні. Вулиці освітлювались електрикою. У той час в с.м.т. не було ні лікарні, ні профілакторію, медичні послуги надавали в лікарнях в Карей, Шимлеута Залиу, але існували 2 аптеки, дільничний лікар, медсестра, 4 приватних лікарів і 2 стоматологи. Більшість будинків були побудовані зземлі (765), але існували і муровані будинки (387) і небагато із каміння (9), мали 2 кімнати (558 будинків) або 3 кімнати (418) і в рідкісних випадках 1 кімнату (71) або більше 4 кімнат (185). У більшості будинків дах був зроблений з черепиці (618), але існували хати, покриті дранкою, соломою, очеретом або бляхою. Домогосподарства на околиці міста мали просторий і доглянутий хлів для тварин. Більшість будинків опалювалися чавунними або кахляними печами і все менше хат опалювалися каміном. Більшість колодязів мали дерев'яний зруб або кам'яну кладку та існувало 15 колодязів з насосом і 4 вододжерела. У 1944 році місцеві євреї, близько 800 чоловік, були інтерновані в гетто в м. Сату-Маре, а потім перевезені до таборів смерті у Польщу. Тільки через рік, після війни, настала черга для населення швабів м. Тишнад, які були доставлені у виправно-трудові табори в СРСР. Після завершення несприятливих подій під час Другої світової війни, помітним моментом у житті міста є адміністративна реформа 1968 року, коли Тишнад знову стало містом і було інтегровано в повіт Сату-Маре. Раніше воно належало регіону Марамуреш, а до 1948 року належало повіту Силаж. Під час комуністичного періоду, в місті заснували деревообробні, машинобудівні підприємства та установи легкої промисловості. У 1978 році у місті було відкрито значне джерело термальних вод. Майже відразу ж відкрили курорт термальних вод, який і в даний час є одним з найбільш важливих об'єктів оздоровчого туризму по всій сатумарській території.4 *чЦшМЛяіі f‘VkHB У 1966 році у Місті проживало 5701 жителів, а у 1992 році
