Kinces, Diana: Tăşnad. Chid cultural. Istoric (Satu Mare, 2015)
Turism
Епоха міді та перехідний період до епохи бронзи представлені археологічними культурами Тісаполгар, Коцофень, Баден, чиїзалишки були знайдені в м.Тишнад с. Сириуад та Блажа. Дуже цікаві відкриття були зроблені для епохи бронзи в с. Сириуад (Османська культура) Ченилуц та в м. Тишнад (культура Гайдубагош-Чегелуц), де були виявлені знаряддя з оленячого рогу, форми для відливання бронзових предметів, кераміка та зброя, знаряддя та бронзові прикраси. За період з початку епохи заліза вражаючі відкриття були зроблені в с. Киуаш. На острові, відомому під назвою Сігет існувало велике укріплене поселення, яке грало роль племінного центру. Археологічні знахідки в римський період були зроблені в м. Тишнад (в районі курорту) в с. Чегал, Блажа та Чегилуц. Вони свідчать про присутність даків і германців у цьому регіоні. Матеріальна культура цих груп населення свідчить про інтенсивний обмін з римською провінційною областю. Історія міста Етимологі я назви міста Ти ш над має досить ба гато нюа нсі в, так як не було знайдено жодних офіційних документів, в яких би консеквентно говорилося про це. Історик Петрі Мор, говорячи про назву Тишнад в своїй монументальній роботі під назвою „Szilágy Vármegye Monographiája", намагається її пояснити і аргументувати в першому варіанті, здійснення, на основі географічних реалій місцевості, а саме від вологих районів лугу Чегала, де очерет (nâd, на угорській мові) в достатку росте в басейнах, покритих водою, а в дощові періоди створює озера (tó, на тій же мові). Таким чином випливає складне слово, Tó-s-nad, яке означає озеро з очеретом, назва, присвоєна місцевими жителями південно-східної частини міста, де така гідрографічна та біогеографічна формація існувала в стародавні часи, а через екстраполяції^ вона була нЬЩана поселенню, побудованому на^його берегах Внаслідок цього, назва Тишнад більш ймовірно угорського походження (з прямим посиланням на "болотисту місцевість"), пройшла численні семантичні пристосування з плином часу, завдяки також її формі, яка частково відрізняється на румунській та німецькій мовах, такі як: "possessioTasnad" (1246); Tasnad (1279); Thasnad (1299), OppidumThasnad (1456), Taschnath (1600); Taschnad (1753); Tosnád, Tesnádu, Tressenberg, Trestenburg (1808); Tasnád (1854), Tăşnad (1929). Вперше Tишнад було документально засвідчене в період післяпершоїмонгольськоїнавалив1246р.Задміністративної точки зору, поселення в той час входило в склад графства Солнокул де Жос (майбутнього Силаж). Однак, більш важливим є його статус у церковній адміністрації великого єпископату римсько-католицької церкви в Трансільванії: протягом усього середньовіччя, воно було центром єпископального вікаріату з тієї сторони Месеша. Насправді всеселище належалоєпископуТрансільванії, з резиденцією в м. Алба-Юлія. На посаду вікарія з тієї сторони Месеша єпископа Трансільванії, яка була задокументована з 1301 року, було призначено, починаючи з XV століття, кілька разів, парафіяльний священик Тишнада^ тоді як раніше цю
