Ciubotă, Viorel (szerk.): Mala Kopanya. Micromonografie (Satu Mare, 2009)
3. Pidszumki vivcsennja pamjatki
зайняли дакійські зємліб більш високий рівень розвитку економіки й соціальної організації, ніж у субстрату регіону. На суспільну диференціацію мешканців городища, у першу чергу, вказують матеріали могильника зі значним вмістом військових поховань, що належали аристократії Із розповсюдженням дакійської культури в регіоні подальшого розвитку набули ремесла й торгівля, виникли нові елементи в житловому будівництві, всюди використовувалась дакійська кераміка. Культурна нівеляція, яка проходила упродовж півтори сотні років, не торкнулася поховального обряду, який мав витоки в куштановицькій культурі (VI - IV ст. до н.е.), що вказує на міцні місцеві традиції. Швидкому розповсюдженню дакійської культури сприяла не тільки спорідненість племен, але й осідання значного контингенту даків, яке відбувалось у декілька етапів. Початковий етап припадає на епоху Буребісти (біля 80 - 44 рр. до H.e.)ş другий пов’язаний із вторгненням на початку І ст. н.е. сарматських племен до Тисо-Дунайського межиріччя. За свідченням римського історика Плінія Старшого (HN, IV, 25), язиги відтіснили даків на північ, у гори, тобто у Верхнє Потисся. Це переселення було настільки масовим, що сягало віддалених областей Північної Словаччини, де прихід нової хвилі даків фіксується в пам’ятках пухівської культури (Pieta, 1982, s.307). Заключний етап припадає на кінець І - початок II ст. н.е. і визначається дако-римськими війнами епохи Доміціана (85/86 - 89 рр.) та Траяна (101 - 106 рр.). Переселенська хвиля сягає свого апогею у завершальній фазі війн (105 - 106 рр.), що підтверджується Діоном Кассієм у його пасажі про відхід на північ так званих “вільних даків”, які не захотіли залишатись під чужоземним пануванням (Cass. Dio, LXII, 33, LXXVIII, 27, 5). Подальша історія населення Верхнього Потисся, після загибелі царства Децебала, була пов’язана, незважаючи на географічне розташування регіону, з кардинальними подіями Карпато-Дунайського басейну, які буквально перекроїли етнічну картину ареалу. 41
