Ciubotă, Viorel (szerk.): Mala Kopanya. Micromonografie (Satu Mare, 2009)
3. Pidszumki vivcsennja pamjatki
глибиною до 0,5 м. Поховальний інвентар складався з предметів озброєння (три довгі двосічні мечі, зігнуті в кілька разів, наконечники списів, умбони та кольчуга), а також з окремих речей екіпіровки воїна (шпора) і предметів одягу (поясна застьобка і фібули) (рис.19). Одне з поховань було здійснене в урні, яка являла собою імітацію римської червонолакованої вази з кришкою. В її заповненні знаходилось 4,1 кг кальцинованих кісток, супроводжуючими посудинами були миска та глечик (рис.19,1,5, фото 42). Поховальний обряд характеризується тілоспаленням на стороні з наступним вмістом залишків кремації до ямки. У трьох похованнях вони були прикриті умбонами. Кістки перед похованням ретельно чистилися від залишків вогнища. Аналіз поховального інвентаря і, в першу чергу, фібул, дає можливість віднести цю частину могильника до завершальної фази функціонування городища, а саме до кінця І - початку II ст. н.е. 3. Підсумки вивчення пам’ятки Малокопанське городище і пам’ятки регіону І ст. до н.е. - І ст. н.е. дозволяють провести аналіз господарської і виробничої діяльності населення цього періоду, як складової частини доримської Дакії. Зібраний банк даних одностайно вказує, що розгром кельтів у результаті ударів, завданих з боку даків, Риму та германців, не призвів до знищення досягнень латенської цивілізації та застою в місцевій економіці. Спостерігається процес подальшого поступового розвитку верхньотиських племен, обумовлений розповсюдженням дакійської культури. Останньому сприяла не тільки моноетнічність племен, але й осідання значного контингенту даків, у яких у цей період простежується інтенсивне економічне зростання. Основним зайняттям населення Верхнього Потисся, як і раніше, залишалося землеробство та тваринництво. Зерно мололося на ручних ротаційних млинах кельтського типу. На городищі знайдено більше сотні цілих і уламків жорнових каменів, а також жорнонапівфабрикат, що вказує на їх місцеве 37
