Ciubotă, Viorel (szerk.): Mala Kopanya. Micromonografie (Satu Mare, 2009)
1. Doszlidzsennja poszelennja
гори були зведені два додаткові вали, які утворили передграддя. Вони йдуть дугами з найбільшим віддаленням 60 м один від одного. На сході вали сягають до кручі, а на заході сходяться біля дороги, що йде по схилу. Висота насипу 1 - 1,7 м, ширина основи 8 - 10,2 м. Насипані вали з жовтого ґрунту з умістом гальки і фрагментів кераміки дакійського типу. Територія між сідловиною та валом III (Мале городище) не містить культурного шару (за винятком південної окраїни), що свідчить про використання передграддя лише з захисною метою. Сама сідловина під гострим конусом до 1,5 м була заглиблена в материк (Котигорошко, 2008, с.174-177). Північно-східна периферія городища (ур.Челлениця) була прикрита системою з семи валів. Вони захищали прохід з боку Хустсько- Рокосівського вулканічного хребта, тобто дорогу, найбільш доступну для виходу на даву (рис.З). Отже, відзначаємо, що основною фортифікаційною спорудою городища був вал, додатково укріплений палісадом, від якого збереглися глибокі ямки (до 1,1 м), забутовані камінням. Захистна характеристика значно 26 підвищувалась за рахунок підсипання схилів і їх ескарпіювання з зовнішнього боку земляних насипів (західна та східна частини). Конструкція входів, на жаль, досі не вивчалась. Однак, судячи з аналогій, це були міцні ворота з деревини, укріплені вежами, як і у дав Трансільванії (Antonescu, 1984, fig. 62, 70). Місцезнаходження городища на головному комунікаційному шляху регіону і характер захисних споруд дозволяють висловити думку, що його будівництво здійснювалось за добре продуманим планом, обумовленим стратегічною необхідністю. Під час вивчення Малокопанського городища (з 1977 р.) відкрито цілий ряд будівель різного функціонального призначення. У результаті планомірних робіт на 38 розкопочних ділянках загальною площею 2,3 га розкопано 41 житло, 107 будівель, 37 позажитлових вогнищ і печей, сотні стовпових і господарських ям (Котигорошко, 1989, 2008, с. 178-190, Котигорошко, Прохненко, 2007, с.179, Котигорошко, Прохненко, Чуботз, 2008, с.131). Дослідження пам’ятки свідчить про перебування на ній значної кількості населення. На це вказує і міцний, всюди залягаючий
