Virag, Paula (szerk.): Satu Mare. Studii şi comunicări. Seria istorie-etnografie-artă 27/2. (2011)
A. Istorie-cultură-artă
Традиції та новаторство літературно-художніх антропоніміє творів Марії Матіос 66]. Герой «м’який серцем, але скупий язиком». Ім’я його дружини Василини утворено від чоловічого імені Василь, що означає «цар» в перекладі з грецької [1, 57]. Багатство «володаря» та «цариці» - «три Чев’юкові сини - Павло (малий), Андрій (мужній, хоробрий), та Оксентій (той, хто росте) [Див. 1] - однакові, як три краплі води. А четверта крапля такої самої води - батько...» Старший син Павло найдобріший, саме йому батько заповідав свій маєток. Син Оксентій хоче статку, постійно захищає свою розпусну дружину. Андрій - любимчик матері. «Андрійчик - Василинине коко. Писанка великодня. Він - дитя дурної крові Василининої». Саме це «коко» несло біду в родину. Ще один син Дмитрик, котрого «вже не закличеш із того світа», був тихим і робітним, «майже дитина». «Як ангел, чистий. Невинний... Він Кириловий мізинчик», - розповідає Петруня. Показовою є текстова динаміка антропоформул до ЛХА Одокія (жінка Павла): Одокія (офіційно), Доця (по-домашньому), Доцька (за свекрухою: «Доцька - та, мов крілиця. Все кітна ходить... хоч і псяча то кістка та Доцька»), сестра-жалібниця (доглядала за Дмитриком). ЛХА Гаврило Дячук - чоловік поважний, має гонор. Його прізвище походить від апелятива дяк + суфікс - ук (молодий дяк або син дяка). Ім’я його дочки Петруня утворене від чоловічого імені Петро, що в перекладі з грецької означає «скеля, камінь» [1, 74]. Цей ЛХА має великий синонімічний ряд: біднятко, весільна княгиня, запашна квітка, Гаврилове золотко, молода дружина, молода газдинька, молода Варварчучка, дівчинажінка. Ось як роздумує Гаврило: «А онде в дверях стодоли стоїть його котятко, мицька («кішечка», «кицька») його маленька - дитина його єдина. Біла, як туман після дощу над їхнім хутором. Та невинна, як цвіт яблуневий у травні». ЛХА Іван Варварчук - Гаврилів зять, старий парубок, молодий князь («гм - м -м... молодий, та не дуже»), учорашній цісарський стрілець, вояк. Для Петруні він - нелюд, «завжди неголений ходить як циганбляхар із сусіднього села». Назва «нелюд» асоціюється з прізвищем героя, яке походить від слова варвар - некультурний, малосвідомий чоловік. ЛХА Франц-Йосиф має теж кілька варіантів: престолонаслідник корони Франц Фердинанд, цісаревич, ваша милість, ясний пан, наш ясний Цісар. Специфічну субсистему в літературно-художньому антропонікомі М.Матіос складають власні назви персонажів роману «Містер і місіс Ю-ко в країні укрів», де авторка їдко, але справедливо характеризує сучасну епоху та її діячів. Це, як правило, дейктичні ЛХА, на структурі та онімічній семантиці яких позначилось мовне експериментаторство постмодерністів [3, 194]. М.Матіос, як і її земляк В.Кожелянко, на нашу думку, є неперевершеними майстрами у створені таких ЛХА. Інформаційно-оцінний потенціал дейктичних ЛХА служить засобом у реалізації їх основної стилістичної функції - вказати на реальну особу або опосередковано виявити авторське ставлення до певних, часто непривабливих явищ суспільної дійсності [4, 97]. Роман «Містер і місіс Ю-ко в країні укрів» присвячений одній людині Жінці-політику, а втім просто Жінці. Саме через постать У лі (Юлі Тимошенко) пропускається жіноча суть і політична ситуація в країні. В ЛХА У ля Милашенко легко відчитується справжнє іменування прототипа, що посилює переконання про безпосередній зв'язок літературного персонажа та певної реальної особи. Героїня називається цілим рядом апелятивів, які дають не тільки позитивну характеристику, але й вказують на рід занять: «Дюймовочка», «вундеркінд і ходячий комп’ютер», «отака мала ящірка», «уперта гадючка», «чаєчка-небога», «найпривабливіший харазматичний трансформер цілої країни У KP», «парфумерна принцеса», Джейн Ейр Бонд 007», «Шовкова Леді», «Орлеанська Діва». Мітя UA - Господар Країни, Керманич Країни (Віктор Ющенко) «так любив свою країну УКР, що навіть взяв собі прізвище на модерний манер - UA - за прописними літерами у назві його країни». ЛХА Мітя UA теж має ряд апелятивів: найкращий, пестунчик долі й укрів, люблячий татусь, чисторукий, медовий, пасічник, фантазійний і т. д. Авторка вміло наділяє кожного героя невеличкою характеристикою так, що ще не назвавши персонажа, ми вже здогадуємось про кого йде мова. Пор.: Мітя-2, Мітя шапкопопрятувач, двічі професор, жертва Станіславської курки-несучки, хрещений батько Анни Ахметової, натхненник теорії загартування валянок в апельсиновому соку - Мітя Якунович (Віктор Янукович), хронічний Цицерон мислі, великий комбінатор, екс Папа у квадраті - Леонід Кудла Другий (Леонід Кучма), довірена особа Зубкіса (Суркіса), розробник ручного виду транспорту власного імені - Леонід Крав-Чув (Леонід Кравчук), права рука 95
